Відмінності між версіями «Туристичний історико-природничний маршрут "Пилипова стежина"»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Перелік об'єктів маршруту)
(Фотогалерея)
 
(не показано 11 проміжних версій цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
  
 
== Вступ ==
 
== Вступ ==
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології,
+
Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району.
+
 
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по  маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
 
На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по  маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії.
 
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
 
Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста.
Рядок 40: Рядок 39:
  
 
== Опис об'єктів маршруту ==
 
== Опис об'єктів маршруту ==
 +
Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках. 
 +
Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району.
 +
Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко.
 +
Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст.
 +
Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана.
 +
Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі.
 +
Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті.
 +
Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак.  Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році.
 +
А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати.
 +
Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області.
 +
Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською».
 +
Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби.
 +
Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик»
 +
Є біля села Бистрик чисте  та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші:
 +
У гаю під кручею криниця,
 +
В ній вода холодна ключова.
 +
Часто тут дівчина смуглолиця
 +
Про любов та молодість співа.
 +
Навесні вона тут брала воду,
 +
З повних відер хлюпалась вода.
 +
Хлопці поверталися з походу,
 +
Натягали коням повода…
 +
Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають  природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців
 +
Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями)
 +
Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці.
 +
Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться  «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни).
 +
Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.
 +
 +
16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів.
 +
Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами.
 +
Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району.
 +
За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія.
 +
Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка.
 +
Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави -  Дубовичі.
 +
На підході до села красиве природне озеро
 +
Радо зустрічає туристів с. Дубовичі
 +
Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський»
 +
Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи.
 +
Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв».
 +
Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова  церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році.
 +
Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері.
 +
Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
 +
За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу.
 +
Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку.
 +
Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака.
 +
Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак.
 +
Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів.
 +
В музеї функціонує 4 розділи:
 +
- Дореволюційна історія села Дубовичі;
 +
- Трудові подвиги дубовчан;
 +
- Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни;
 +
- Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.
  
 
== Фотогалерея ==
 
== Фотогалерея ==
 +
{| border="1"
 +
|-
 +
|[[Файл:Пилип1.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип2.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип3.JPG]]
 +
|-
 +
|[[Файл:Пилип4.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип5.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип6.JPG]]
 +
|-
 +
|[[Файл:Пилип7.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип8.JPG]]
 +
|[[Файл:Пилип9.JPG]]
 +
|}
  
 
== Висновки ==
 
== Висновки ==
 +
Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.
  
 
== Автор статті ==
 
== Автор статті ==
 
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]
 
[[Користувач:Говійний Олександр Миколайович|Говійний Олександр Миколайович]]

Поточна версія на 14:55, 8 грудня 2015

Вступ

Кролевецький район має всі можливості для розвитку туристичної галузі. Важливою складовою туристичного потенціалу Кролевеччини є історико-культурна спадщина. На території Кролевецького району знаходиться 230 пам’яток: 162 пам’ятки історії та культури, 31 археології, 24 – монументального мистецтва, 13 – архітектури. Зберегти, примножити, донести до прийдешніх поколінь знання великої історії рідного краю, традицій, звичаїв, природних надбань є першочерговим завданням громади Кролевецького району. На території Бистрицької та Дубовицької сільських рад діє природничо-краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина». Щорічно по маршруту проходять близько 20 учнівських груп (120 – 150 чоловік) з Кролевецького, Глухівського, Путивльського районів. Завданням є ознайомити молодь з героїчним минулим, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака в нашому краї, доторкнутися до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії. Маршрут проходить через села Бистрик, Дубовичі Кролевецького району. Розрахований на один день. Під час руху по маршруту екскурсійна група відвідує місця, пов’язані із життям Пилипа Рудя та місця, пов’язані з історією партизанського руху на Кролевеччині. Проходячи по маршруту туристи зможуть насолодитися прекрасними краєвидами, чистим без вихлопів палива та пилу повітрям, відвідати унікальні природні утворення – джерела «Дубовицька криниця», «Рудьва криниця», «Живчик», «Гарячі джерела», історико-культурний музейний комплекс «Кочубеївський», які мають унікальні властивості. Під час екскурсії у туристів є можливість познайомитися з унікальним рослинним та тваринним світом Полісся, скуштувати цілющої води, відпочити на природі, що може особливо зацікавити жителів міста. Природничо краєзнавчий маршрут «Пилипова стежина» можна використовувати для проведення різноманітних туристично-спортивних заходів (зльотів, олімпіад, чемпіонатів) для різних вікових категорій громадян. Проходження по маршруту не потребує спеціальної підготовки, маршрут має низький рівень складності. Екскурсійні маршрути подібної тематики має наближений до Кролевецького району комунальний заклад Сумської обласної ради «Державний історико-культурний заповідник і м. Путивль», який спеціалізується на вивченні партизанського руху на Сумщині. Відкриття цього маршруту відповідає Державній програмі розвитку краєзнавства на період до 2015 року, Комплексній програмі охорони навколишнього середовища Сумської області до 2015 року, освітньому проекту «Рідна Сумщина» на 2011 – 2016 роки, пунктам 5. 1 та 5. 2 Програми розвитку туризму в Сумській області на 2011 – 2015 роки та є особливо актуальним в рік відзначення 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Мета та завдання маршруту

Ознайомити туристів з героїчним минулим нашого краю, пройти стежками партизанського поета, воїна-ковпаківця, нашого земляка Пилипа Сергійовича Рудя, показати пам’ятні місця, пов’язані з його життєвим шляхом та місця бойових дій партизанського з’єднання С. А. Ковпака і С. В. Руднєва в нашому краї, доторкнутись до живої історії, виховувати почуття патріотизму та гордості за наших славних предків, любові до рідного краю, його героїчної історії, вшановувати і берегти пам'ять загиблих у Другій світовій війні, ознайомити з фауною та флорою місцевості.

Перелік об'єктів маршруту

Ключові пункти туристичного маршруту: П 1. Пам’ятник П. С. Рудю. П 2. Батьківська хата П. С. Рудя. П 3. Береза посаджена П. С. Рудем. П 4.`Кабінет-музей П. С. Рудя. П 5. Меморіал загиблим воїнам Другої світової війни в с. Бистрик. П 6. Пам’ятний знак Т. Т. Назаренку – голові колгоспу ім.. Шевченка, який в 1933 році врятував жителів с. Бистрик від вимирання з голоду. П 7. Пам’ятник Т. Г. Шевченку, колодязь та пам’ятний знак на місці зупинки похоронної процесії під час пере заховання тіла Т. Г. Шевченка в 1861 році. П 8. «Партизанська ялина». П 9. Пам’ятка природи «Гарячі джерела». П 10. Природне джерело «Живчик». П 11. Природне джерело «Рудьова криниця». П 12. Гідрологічна пам’ятка природи «Джерело криниця». П 13. Пам’ятка садово-паркового мистецтва парк «Кочубеївський» П 14. Пам’ятка архітектури та історії «Комплекс споруд садиби Кочубеїв» П 15. Памятний знак на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці з мозаїчною іконою Дубовицької Божої Матері. П 16. Пам’ятний знак на місці домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці родини Кочубеїв. П 17. Пам’ятний знак на місці проведення параду з’єднання С. А. Ковпака та на честь активної участі жителів с. Дубовичі в партизанському русі в роки Великої Вітчизняної війни. П 18. Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів та жертв нацизму. П 19. Братські могили радянських воїнів та жертв нацизму. П 20. Музей історії с. Дубовичі. Вид маршруту: пішохідний. Протяжність маршруту в км: 15

Опис об'єктів маршруту

Починається туристичний маршрут «Пилипова стежина» біля пам’ятника П. С. Рудю. Бронзове погруддя встановлено в центрі м. Кролевець, вул. Свердлова. Скульптор В. Я. Красножон. Пам’ятник відкрито в 1981 році на кошти зібрані молоддю району 70 – 80-х років минулого століття зароблені на молодіжних суботниках. Потім туристи прямують в с. Бистрик Кролевецького району. Ми маємо щастя жити на чудовій землі, багатій своєю природою – тихими ріками з мальовничими берегами, родючими землями, колосистими полями, зеленими лісами, квітучими садами. Бистрицька земля – край унікальний, багатий і різноманітний. Чудова природа, сприятливі кліматичні умови й географічне розташування. За 1 км від села проходить автомагістраль Київ – Москва, за 10 км залізнична станція Кролевець. Бистрик має славну історію, що сягає сивої давнини, яку творили наші пращури. Історія села тісно пов’язана з життям і діяльністю гетьмана І. Мазепи, тричі відвідав наш край Т. Г. Шевченко. Батьківська хата поета-партизана П. С. Рудя. До цих пір росте береза, яку він посадив у 1932 році в день народження доньки Ліни. Встановлена меморіальна табличка. Вулиця на якій стоїть батьківська хата поета названа його ім’ям – Рудя. Стара назва – Кулішівка. По ній проходило багато всякого люду. Вулиця найстаріша в селі, бо перша назва в честь першого поселенця в с. Бистрик – козака Куліша на початку XVII ст. Знайомлячись з історією с. Бистрик екскурсанти прямують до Бистрицького навчально-виховного комплексу І – ІІ ступенів, де знаходиться єдиний в Сумській області кабінет-музей П. С. Рудя. Відвідувачів чекає змістовна екскурсія, в ході якої вони знайомляться з експонатами музею, які розповідають про творчий та бойовий шлях поета-партизана. Екскурсантам пропонується пройти 300 м від Бистрицького НВК до пам’ятного знаку Т. Т. Назаренку, який встановлено на сільському цвинтарі. Тимофій Тихонович Назаренко – голова колгоспу імені Шевченка с. Бистрик Кролевецького району, який зимової ночі у надзвичайно стражденному для українських селян 1933 році, ризикуючи власним життям, разом з Петром Йовченком та Гаврилом Морозом сховав від вивезення декілька тонн зерна. Наступного дня все збіжжя було до крихти вивезено з колгоспної комори. Оте зерно, яке голова таємно роздавав людям, і врятувало багатьох від голодної смерті. Вулицею Центральна екскурсанти прямують до погруддя Т. Г. Шевченку та колодязя біля якого встановлений пам’ятний знак. Тричі проїздив поет через село Бистрик: перший у 1843 році, вдруге в 1845 році, третя подорож відбулася в 1859 році. А в травні 1861 року через село Бистрик провозили труну з тілом поета, щоб «поховати на Вкраїні милій», як заповідав Тарас Григорович у своєму «Заповіті». Біля колодязя, що стояв на Києво – Московському шляху, який проходив через село, траурна процесія зупинялась, щоб перепочити та напоїти коней. Пізно ввечері багато жителів села проводжало труну до самого Кролевця, де траурна процесія зупинилась ночувати. Далі екскурсантам пропонується зайти та віддати пошану до меморіалу загиблим воїнам у Другій світовій війні. Комплекс споруджений в 1967 році та вважається одними з кращих в області. Є по вулиці Рудя ялина, якій понад 70-ти років. ЇЇ посадив Мироненко Іван Карпович, коли в 1941 році 17 - ти річним юнаком вступив до партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Не повернувся додому. В 1943 році загинув біля Кам’янець-Подільського. Ялину ж з того часу називають «партизанською». Поступово з вулиці Рудя, маршрут переходить до річки Реть, де туристи зможуть побачити краєвиди природи, худобу на галявинах, різноманітні озера. Прогулюючись по березі річки, насолоджуючись чистим без вихлопів палива та пилу повітрям переходить маршрут до чудернацького створіння природи «Гарячих джерел». Тут навіть взимку під час тріскучих морозів вода не замерзає. Старожили розповідають, що скупавшись у цьому джерелі, людина молоділа і забувала про різні хвороби. Трохи перепочити та напитися холодної цілющої води екскурсанти зможуть, зупинившись біля природного джерела «Живчик» Є біля села Бистрик чисте та прозоре джерело «Рудьова криниця». Тут у мальовничому куточку поліського села вперше прозвучали чисті, мов джерельна вода, його вірші: У гаю під кручею криниця, В ній вода холодна ключова. Часто тут дівчина смуглолиця Про любов та молодість співа. Навесні вона тут брала воду, З повних відер хлюпалась вода. Хлопці поверталися з походу, Натягали коням повода… Дивовижна містина на правому березі р. Реть – урочище «Круча», яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю та красою. Тут гарно будь-якої пори року. Заворожує не лише звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною й широкою, а в давнину, за твердженням істориків, навіть судоходною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими схилами, віковічними соснами, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. Цю місцину деякі довгожителі Бистика сьогодні називають природним музеєм просто неба. Говорять, що сам Господь посвятив ці місця. Колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів. З нього по цей день беруть цілющу водичку. З роками фонтан ставав все менше бити. Ця місцина завжди вабила до себе істориків і місцевих краєзнавців Туристи матимуть змогу приготувати страву на багатті, закип'ятити чай, втамувати спрагу та голод. (Запропонувати туристам відпочити на лоні природи під гнучкими запашними соснами та тополями) Приємно побувати і набратися сил в такому незвичайно – красивому, історичному місці. Далі екскурсанти вирушають стежками Брянських лісів до унікального природного заповідника «Джерело криниця», або як його називають «Дубовицька (Котлярова) криниця» Брянські ліси, де знаходиться «Дубовицька криниця» дивує своєю красою, рослинним та тваринним світом. Рослинний покрив цього мальовничого куточка вирізняється багатством та різноманітністю. Тут представлені рослини різних угрупувань – петрофітні, лісові та прибрежно-водні. В лісі дивують рослини занесені до Червоної книги України – конвалія та сон-трава. Можна зустріти малопоширені рослини – дерезу, Іванів корінь, кущову папороть та інші. Відповідно до пори року можна запропонувати туристам поласувати суницями, малиною, чорницею, біля «Лебежих озер» брусницею. Серед фауни є поселення бобра, лисиці звичайної, зайця сірого, білки, козулі. А з птахів поширені дикі качки та гуси, лелека, ворона сіра, одуд, дятел, соловейко, сорока, ластівки та інші. (Запропонуати туристам розглянути неповторне різноманіття флори і фауни). Природний заповідник «Дубовицька криниця». На цьому місці в липні 1942 році відбувся бій партизан-ковпаківців з фашистським батальйоном карателів, в якому народні месники здобули блискучу перемогу. Екскурсанти оглядають та знайомляться із змістом меморіальної дошки.

16 липня 1942 року напередодні переходу у Брянські ліси всі загони з’єднання С. А. Ковпака були сконцентровані в одному місці – в урочищі Кочубеївщина. В ніч з 14 на 15 липня загони вийшли на північ. Вранці зупинились у лісі біля Дубович. Кінна група партизан з маршу увірвалась в село і атакувала ворожий гарнізон. Бій тривав пів години. Деяким гітлерівцям вдалося втекти до Глухова. Вони донесли командуванню, що на них напав невеликий партизанський загін. Тому гітлерівці послали в Дубовичі невеликий каральний загін – близько 200 солдат і офіцерів. Карателі, навіть не розвідавши сил партизан та оборону, вишикувались у бойовий порядок і на весь зріст пішли в наступ. Партизани, як завжди в таких випадках,не відповідали на постріли противника, поки ворог не підійшов зовсім близько.По сигналу партизани відкрили вогонь. Сорок хвилин тривав цей бій. Поле було усипане трупами противника. Партизани нарахували їх більше ста сімдесяти. Озброєння партизанських загонів поповнилось п’ятнадцятьма трофейними кулеметами, гвинтівками, автоматами. Сотні років український народ поклонявся силам природи і сонцю, вогню, воді, ходив до річок та джерел. Церква довгий час боролася з цим, але так і не змогла заборонити старі українські вірування, прийнялася освячувати місця, куди ходив люд. Тому зараз побутує серед людей легенда про Дубовицьку криницю, розташовану поблизу автомагістралі Київ - Москва, неподалік с. Дубовичі Кролевецького району. За народними переказами історія цього унікального місця сягає глибини ХVІ ст. і пов’язана з образом Богоматері, ікону якої, начебто, саме в цьому місці знайшов пастух і якого засліпило сіяння її. Люди часто ходять до цілющого джерела, а особливо в десяту п’ятницю після Великодня, коли здійснюється святкова літургія. Різні віхи історії пережила криниця. В часи атеїстичної боротьби її рівняли з землею, та люди знову розкопували, очищали цілюще джерело, і донині струменить воно й дарує людям здоров’я та силу. Партизани, бійці, що визволяли землю в роки Великої Вітчизняної війни втамовували тут спрагу, гоїли свої рани, омиваючи цілющою водою. Останнім часом особливу увагу на Дубовицьку криницю звертають органи місцевої влади. У 2000 році з ініціативи районної державної адміністрації і районної ради за допомогою підприємств та організацій міста, громадськості району було впорядковано територію навколо цілющого джерела, зведено цямрину, накриття. Увійде в історію і рік 2002. Цього року на узвишші поблизу криниці зведено каплицю. А в 2014 році встановлена кам’яна брила на честь чудодійної Дубовицької ікони та зведена капличка. Потім екскурсанти лісовою дорогою прямують до села партизанської слави - Дубовичі. На підході до села красиве природне озеро Радо зустрічає туристів с. Дубовичі Екскурсанти прямують до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кочубеївський» Кочубеївський парк заснований ще в XVII ст., і на початку ХХ ст. залишався окрасою Дубовицького поміщицького маєтку. Центральна алея парку мала довжину 800 метрів. Серед дерев, висаджених групами, зустрічалися дуби-велетні, потужні осокори, красуні липи, сосна кримська, акація, а також три групи модрини. Збережений до нашого часу, парк особливо вражає весною, коли все оживає довкола. Настояне на пахощах пролісків, конвалій, фіалок, рясту, первоцвіту, повітря парку, сповненого мелодійним співом пташок, створює неймовірно приємну ауру спілкування з неперевершеністю дива природи. Прогулюючись парком, екскурсанти знайомляться з пам’яткою архітектури та історії «Комплексом споруд садиби Кочубеїв». Пропонується зупинитися біля пам’ятного знаку на місці домової церкви родини Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета Василем Васильовичем Кочубеєм на території парку, біля будинку у 1863 році. Екскурсантам пропонується перейти до наступного пам’ятного знаку на місці приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці та мозаїчної ікони Дубовицької Божої Матері. Село дубовині має славні бойові та трудові традиції. Немеркнучою славою увінчали себе жителі села під час Великої Вітчизняної війни. На різних фронтах воювало 898 дубовчан. За роки війни 295 односельців було вбито, померло від ран або пропало безвісти. 266 жителів села було відправлено на примусові роботи до Німеччини. За мужність і героїзм на фронтах, у партизанських загонах і в тилу ворога 631 житель с. Дубовичі нагороджений орденами і медалями. Три жителі села – Горбач максим Іванович, Лесик Іван Андрійович, Власенко Іван Опанасович – удостоєні за мужність і героїзм найвищого звання – Звання Героя Радянського Союзу. Екскурсанти прямують до Меморіалу жертв фашизму,та віддають пошану загиблим біля Братської могили радянських воїнів та партизанів, що знаходиться в центрі села, в парку. Далі туристична група направляється до пам’ятного знаку на честь параду партизанського з’єднання С. А. Ковпака. Парад в Дубовичах мав неоціненне політичне значення, став доказом волі і мужності нашого народу, нескореності ворогу, разом з тим безмежної любові до Вітчизни, віри в перемогу.. У 1967 році в честь 25-ї річниці партизанського параду було встановлено пам’ятний знак. Останній пункт туристичного маршруту музей історії села Дубовичі. Музей історії села Дубовичі створений у 1982 році. З самого початку свого існування музей став центром пошукової, виховної та екскурсійної роботи. В даний час у звичайній шкільній кімнаті розміщені багаторічні напрацювання: унікальні фотографії, публікації, особисті і пам’ятні речі: від прадавньої кам’яної сокири до сучасних живописних картин і фото полотен. В цілому 1127 експонатів. В музеї функціонує 4 розділи: - Дореволюційна історія села Дубовичі; - Трудові подвиги дубовчан; - Дубовичі в роки Великої Вітчизняної війни; - Культура, спорт, духовне життя жителів села Дубовичі.

Фотогалерея

Пилип1.JPG Пилип2.JPG Пилип3.JPG
Пилип4.JPG Пилип5.JPG Пилип6.JPG
Пилип7.JPG Пилип8.JPG Пилип9.JPG

Висновки

Пройдіть нашим маршрутом, і ви познайомитеся з багатими трудовими та бойовими традиціями нашого краю, привітними і доброзичливими людьми, пізнаєте красу поліського краю.

Автор статті

Говійний Олександр Миколайович