Відмінності між версіями «Україна, яку ми втрачаємо»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових)
(Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових)
Рядок 27: Рядок 27:
 
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
 
На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми.
 
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
 
Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму.
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.
+
У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.
  
 
== Хто врятує шедеври Круазі? ==
 
== Хто врятує шедеври Круазі? ==

Версія за 23:28, 3 грудня 2015

Вступ

Знати свою культуру,своє коріння необхідно.Цю мудрість, надіюсь,не потрібно доводити.Достатньо замітити,і скоріше всього,буде вірно,що без минулого немає майбутнього,немає розвитку, як окремої людини, так і всього суспільства. Все те що надбано народом, що збиралося, накопичувалося цілими століттями ми повинні берегти і пам’ятати, поєднувати духовні цінності накопичувані людством в процесі свого розвитку. Сьогодні, як ніколи гостро в Україні, стоїть питання збереження культурного та історичного спадку. Та старовинні садиби, що займають у нашій історії чільне місце, на жаль, знаходяться на межі знищення, вимирання. Садиби руйнувалися як свідомо, у радянський час. Коли знищувалася пам’ять про цілу епоху; так і несвідомо, як наслідок байдужості і неосвіченості влади періоду незалежності України. Саме за роки незалежності різко збільшилася кількість знищених історико-культурних об’єктів і ця тенденція продовжує домінувати. Варварство, байдужість, жадоба збагачення – ось ті руйнівні сили, що приводять до знищення садиб та палаців не тільки Сумщини, але й інших регіонів. Колись на території Сумщини були сотні садиб і палаців. Зараз залишилися десятки, але найближчим часом вони перетворяться на одиниці, якщо не зміниться ставлення до них усіх: влади, громад та політичних органів, установ та організацій і просто небайдужих громадян. Протягом 2013р. в Україні зруйновано і пошкодилось щонайменше 10історичних будівель і замків. Їх руйнацію спричинили не лише погодні умови, але й бездіяльність і байдужість влади. Кожний другий пам’ятник в Україні знаходиться в аварійному стані.«Якщо ми будемо сидіти склавши руки, незабаром зникнуть навіть руїни».Безхозні садиби, замки грабуються, перетворюються на звалища сміття. Архітектурні історичні об’єкти України переходять в розряд археологічних.А саме від нашого ставлення до історичних реліквій і залежить їхня доля. «Прошлое в такой же мере корректируется настоящим, как и настоящее – прошлым.»(Томас Эмсот)

Забута спадщина: дворянська садиба Линтварьових

Сумщина – славетна земля козаків, відомих полководців, меценатів та діячів культури. Чимало видатних прізвищ прославили північний регіон України в усьому світі:Харитоненки, Суханови, Терещенки, які не словом, а ділом відроджували та розвивали рідний край.Саме до таких відомих родин належить сімя Линтварьових. Саме родина Линтварьових продемонструвала Антону Павловичу ЧЕХОВУ, що таке Україна і як її потрібно любити. Це були по-справжньому інтелігентні люди, з широкими культурними запитами, принципові і безкомпромісні. Саму їх долю і діяльність багато в чому визначило бажання бути корисними своєму народові.«Сім'я, гідна вивчення...» – невдовзі, саме так напише про неї відомий письменник Антон Чехов. Але поки що, давайте, як годиться, з самого початку.На мальовничій околиці міста Суми, на правому березі річки Псел, біля підніжжя так званого Липенского городища, розкинулася мальовнича частинка міста Суми – Лука. Протягом XVII-XIX ст. це було цілком самостійне поселення - спочатку слобода, потім село. У кінці XVII ст. Лука належала сумському полковнику Герасиму КОНДРАТЬЄВУ, засновнику Сум.Інша частина Луки, належала сенатору і генералу на прізвище САМОЙЛОВ, який протягом 1780-1790 рр. побудував тут кам'яний панський будинок, і став ядром садибного комплексу. Відповідно до інформації однієї із найстаріших збірок наукових праць за редакцією Дмитра БАГАЛІЯ «Сборник Харьковского историко-филологического общества», спочатку садиба на Луці належала звичайному військовому «обивателю», який не мав навіть родового прізвища, Кузьмі ЛАВРЕНТЬЄВУ. У 1763 р. він купує свій перший клаптик землі, а вже з роками пізніше, коли потрапив на службу до відставного полковника Івана Кондратьєва, йому дістається додатковий наділ землі. За два десятки років згодом у 1785 р. – Кузьма вже прапорщик … і має статус дворянина. «З 1790 р. садиба переходить у спадок сину Кузьми Лаврентьєва - Михайлу, а з 1825 р. - його племіннику Павлу Михайловичу Линтварьову, його родині і нащадкам. Після цього, за садибою закріпилося найменування «садиба Линтварьових» і розпочалася історія відомого роду. Сама сім’я була нащадками сумського козачого сотника Андрія Марченка та відігравала провідну роль серед сумського дворянства», - зазначає кандидат економічних наук, доцент, науковий співробітник науково-дослідницького центру Української академії банківської справи Національного банку України, краєзнавець Сергій ТИХЕНКО. Історія садиби Линтварьових нерозривно пов'язана з історією міста Суми. Дім Линтварьових стає центром громадського і культурного життя. Його відвідували такі відомі діячі культури і науки того часу, як професор М. Котляревський, історик і етнограф О. Єфименко, теоретик ліберального народництва В. Воронцов, лікар А. Архангельська, художники Н. Маковський і К. Трутовський та відомий письменник А. Чехов.Автором проекту садиби вважають харківського губернського архітектора П.Ярославського. Основним архітектурним стилем є класицизм. Садибу прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд 18-19 ст.». «Природа чарівна і перевершує все, що я бачив десь до цих пір», - пише письменник про цей шматочок світу на березі Псла. У 1917 р. родина Линтварьових покинула «сімейне гніздо» та роз’їхалася хто куди. Старша сестра Зінаїда померла від хвороби ще наприкінці ХІХ століття, за нею через десять років у 1911 р. помер і брат, земський діяч, Павло Линтварьов. Георгій Линтварьов, депутат Першої Думи 1906 р., після революції та притягнення до слідства у справі Долгорукова, надовго залишає рідні землі. За матеріалами Людмили Євдокимчик, після революції 1917 р. садиба Линтварьових переживає важкі часи: пограбування, націоналізація, вигнання законних господарів (вони змушені були виїхати до Харкова, звідки в Суми повернулася тільки Наталя Михайлівна). У 1918 р. в садибі влада розмістить окремі частини Червоної Армії, однак і сам «великий будинок», і два «чеховських» флігеля, на щастя, вціліють.Головний будинок є типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст. На фасаді, між боковими виступами, знаходиться відкрита тераса, на іншій стороні будинку — невеликий балкон.

Один з флігелів будинку дерев'яний, одноповерховий. Приміщення розраховувалося на п'ять кімнат та передпокій. Парадний вхід по боках оточений шістьмома колонами, що теж є традиційним для таких споруд. Між двома середніми колонами прибудований вхідний тамбур, над яким знаходиться фронтон трикутної форми.

Інший флігель цегляний, триповерховий. Баштовидна споруда з високим цоколем та двома основними поверхами. Вважається, що автором цієї садиби став П. Ярославський - губернський архітектор із Харкова. Між боковими виступами на фасаді головного будинку, котрий прийнято вважати типовим представником «дворянських гнізд» XVIII–XIX ст., розташовується тераса, тоді як із іншого боку будинку знаходиться невеличкий балкон На території садиби знаходиться кілька флігелів. Один із них – одноповерховий, збудований із дерева. Це приміщення розділене на передпокій та п’ять окремих кімнат. Будиночок спереду прикрашений шістьмома колонами. Слід зазначити, що таке архітектурне рішення також є типовим для подібних споруд. Над вхідним тамбуром, який знаходиться між двома середніми колонами, розташовується фронтон трикутної форми. Ще один флігель було збудовано із цегли. Він має три поверхи. Загалом садиба була зведена у стилі класицизму. У дворянській садибі поміщиків Линтварьових драматург Антон Павлович Чехов, відомий російський письменник, жив та працював у західному флігелі у 1888–1889 рр. Сьогодні у цьому будинку розташовується музей.Від семи споруд садиби збереглися лише три - колишній панський Дім і два флігелі.

Хто врятує шедеври Круазі?

Висновки

Автор статті

Кашина Наталія Іванівна