Відмінності між версіями «Психологія Ляшенко Ю.С.»

Версія за 15:12, 5 жовтня 2016

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня, шановні колеги!

Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!

Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута протягом чотирьох інтерактивних практичних занять.

Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).

Дайте, будь ласка, лаконічну відповідь на перше питання.

1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду та своїми словами дайте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 26 квітня 2016 (EEST)

Про особистість говорять, коли людину розглядають як члена певного суспільства, як суб’єкта людських відносин та свідомої діяльності. Особистість – це індивід з особливою соціальною якістю, котра проявляється в суспільстві у процесі засвоєння суспільних відносин.

Структурний аналіз поняття «особистість» показує, що особистість – це система, яка являє собою саморозвиваюче ціле, що у процесі свого індивідуального розвитку проходить послідовно етапи ускладнення та диференціації. Для особистості властивий постійний розвиток, у ході якого відбуваються якісні зміни як всієї системи, так і окремих її структурних елементів. Для того, щоб цілеспрямовано формувати особистість учня, потрібно знати загальні закономірності розвитку особистості, а також умови, за яких цей розвиток відбувається.

Під поняттям особистість у психології розуміють системну соціальну якість набуту індивідом предметною діяльністю і спілкуванням, та характерний рівень і якість представленості суспільних відносин у індивіді. Коли виділяють поняття особистість, то підкреслюють суспільну лінію та соціальні функції даної людини, яка вважається особистістю у силу розвитку у неї певних якостей.

Таким чином, особистістю у психології називається системна соціально-психологічна властивість людини, яка формується та розвивається у процесі засвоєння різних видів діяльності та спілкування у суспільстві. Особистість існує у середовищі різноманітних характерних для суспільства відносин.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 09:49, 27 квітня 2016 (EEST)

Дякую за швидке включення у діяльність, за правильну відповідь на другу частину питання №1 Навідні питання до першої частини: в утробі у матері людину називають - ?; після народження людину, яка знаходиться на біологічному рівні - ?; включену у процес соціалізації Ви назвали, це - особистість. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:01, 11 травня 2016 (EEST)

Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на наступне питання.

2. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:02, 05 травня 2016 (EEST)

. Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту зародження до природної смерті . Онтогенез людини й інших ссавців можно розділити на кілька періодів. Ембріональний (зародковий) період триває від моменту утворення зиготи до народження дитини. У цей період з однієї клітини формуються всі тканини й системи органів організму. До кінця зародкового періоду закінчується закладка основних ембріональних зачатків тканин і органів і зародок здобуває основні риси, характерні для людини. Період життя людини після народження можна поділити на такі великі частини, як період дитинства (постембріональний). В постембріональному періоді організм веде самостійний спосіб життя, продовжується його ріст, органогенез, гістогенез, ускладнюються різноманітні функції організму тощо. Період статевої зрілості(18-55 р.) Найтривалішим є період статевої зрілості, коли людина досягає найвищого рівня розвитку, реалізації своїх можливостей, самостверджується в усіх сферах, знаходить життєвого супутника, розкривається у сексуальному аспекті. Водночас їй доводиться долати вікові кризи, які позначаються на її особистісному самопочутті, інтимних аспектах життєдіяльності. та період старіння. Період дитинства триває від моменту народження до початку повноцінного функціонування репродуктивної системи. Протягом цього періоду відбувається ріст організму й розвиток його окремих систем, формуються потрібні вміння та навички. Період статевої зрілості триває від моменту початку повноцінного функціонування репродуктивної системи до моменту згасання репродуктивних функцій. Це основний період життя людини. Період старіння триває від моменту втрати репродуктивних функцій до смерті. У цей період людина має менші фізичні можливості, але виконує важливі соціальні функції. 2. Особистість — це поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального. 3. Спадкові програми розвитку людини містять детерміновану й змінну частини, які визначають як те загальне, що робить людину людиною, так і те особливе, що робить людей настільки несхожими одне на одного. Детермінована частина програми забезпечує продов¬ження людського роду, а також видові задатки людини як представни¬ка людського роду, в т.ч. задатки мови, трудової діяльності, мислення, прямої ходи. Від батьків до дітей передаються зовнішні ознаки: особ¬ливості складу тіла, колір волосся, очей і шкіри. Жорстко генетично запрограмоване співвідношення в організмі різноманітних білків, визначенні групи крові, резус-фактор. Успадковані фізичні особливості людини визначають видимі й невидимі відмінності людей. За спадковістю людина отримує тип нервової системи (збудження, гальмування, сила перебігу цих процесів). Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, у тому числі й патологічні, що викликають психічний розлад, хвороби (напр., шизофренію). Спадковий характер мають хвороби крові, цукровий діабет та ін. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 14:44, 11 серпня 2016 (EEST)

Дякую за розгорнуту відповідь на питання №2. Але Ви дали часткову відповідь – потрібно дати відповідь не тільки про про спадковість, а і про уродженість. На задатки впливають ці два фактори. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:46, 16 вересня 2016 (EEST)

Наступне питання:

3. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:04, 11 травня 2016 (EEST)

3. У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання. провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості (центральне вікове новоутворення). Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік; молодший шкільний вік (з семи до десяти років); середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти); старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості). До критеріїв вікової періодизації розвитку особистості належать: 1.Соціальна ситуація розвитку,яка визначається соціальною позицією, місцем дитини у соціалбному середовищі. 2.Провідний вид діяльності,який на певному етапіобумовлює найважливіші зміни у псижіці індивіда.3.Психологічні новоутворення-якісні зміни у кінці вікового періоду. Підлітковий період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат - статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії. Психологічними новоутвореннями, які будуть характерними для підліткового віку, є почуття дорослості та становлення самосвідомості.--Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:01, 11 серпня 2016 (EEST)

Дякую за правильну розгорнуту відповідь на питання № 3! --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 13:46, 16 вересня 2016 (EEST)

Закінчуємо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповідь на останнє питання.

4. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального і найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) та як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 29, 43-44, 47-60, 76-93]?

Дякую за відповідь!

Дякую за співпрацю!

До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 10:59, 17 травня 2016 (EEST)

Індивідуальні заняття

Доброго дня, шановні колеги!

Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.

Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей: фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.

Гендерні особливості учнів

Сфера:

Хлопчики

Опис:

Умови:

Дівчатка

Опис:

Умови:

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:11, 24 травня 2016 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей за індивідуальним заняттям! --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 16 вересня 2016 (EEST) Терміном «гендер», слідуючи традиціям англомовної дослідницької літератури, позначають поняття «соціальна стать» (gender), на відміну від «біологічної статі» (sex). Гендер – один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними та культурними характеристиками (раса, клас, вік тощо) організовує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує соціально-рольовий статус особистості, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, суспільному виробництві.

Гендерний підхід здійснюється під впливом багатьох чинників: родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва, мови, правової та державної політики тощо. Останнім часом гендерні дослідження стали невід'ємною частиною педагогічної науки, а гендерна проблематика існує у різних освітніх галузях. Гендерні дослідження вперше виникли на Заході і своїм логічним обґрунтуванням у ролі нової дисципліни у цілому зобов'язані феміністській теорії. «Гендерні дослідження – міждисциплінарна дослідницька практика, яка використовує пізнавальні можливості теорії соціальної статі для аналізу суспільних явищ та їх змін».

Що стосується сфери освіти, то гендерні дослідження як окрема проблематика вперше увійшли в освітню практику Західної Європи та США у кінці 1960-х років, коли феміністський рух викликав загальний інтерес до проблем політичної, економічної, соціальної диференціації за статевою ознакою.

Звертання до вітчизняних публікацій з гендерної проблематики в освіті переконує у відсутності єдиної та чіткої концепції гендерної освіти та виховання, що була б узагальнена в єдиному понятті – «гендерна педагогіка». Тому в поле гендерного підходу виявляються залученими питання роздільного навчання, упровадження гендерного компонента до складу та змісту навчальних дисциплін (а також різних навчально-методичних видань), проблеми родинного та статевого виховання.

Основні завдання гендерного підходу в освіті, полягають у тому, щоб пояснити природу стереотипів, показати їх історичну мінливість і соціальну обумовленість, оскільки дуже часто стереотипні уявлення, засвоєні від інших, вступають у суперечність з особистими бажаннями і схильностями людини.

Відносно гендерного підходу в освіті можна виділити три найпоширеніших погляди: прихильники першого практично прямо пов'язують гендерну педагогіку зі статевим вихованням, вимагаючи навчати та виховувати не абстрактну особистість, а саме хлопчика чи дівчинку (тобто пов’язують гендерний підхід з особливостями біологічної статі). Мова йде про сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у школі для соціалізації дітей, важливою складовою якої є самоідентифікація дитини як представника певної статі. Відзначимо, що цей підхід найбільш розповсюджений серед психологів та педагогів, які й раніше займались розробкою проблем статевого та сімейного виховання.

Прихильники іншої точки зору вважають, що завданням гендерної педагогіки є виховання андрогенної особистості (всебічне навчання дитини, з урахуванням необхідних соматичних показників, без акценту на стать). Тобто, наголошують на створенні педагогічної системи, яка у суспільстві буде враховувати волевиявлення двох соціальних статей – жінок та чоловіків, як рівних у можливостях та правах, з урахуванням їх гендерних інтересів та потреб. У цьому випадку, гендерний підхід визначається за соціальною статтю, у його класичній моделі.

Останнім часом, має право на існування думка, яка об’єднує ці два обґрунтування і на рівні гендерного підходу вимагає відноситися до учня на біосоціальному рівні, тобто не виключає впливу статевих (біологічних) особливостей, але доводить важливість соціальних (гендерних) впливів, які пов’язані з традиціями, культурою, процесами навчання та виховання, що існують у даному суспільстві. Метою гендерного підходу в освіті є створення умов для формування свідомості, вільної від гендерних стереотипів та відповідальної за свої міжособистісні взаємини у соціумі. Гендерний підхід конструюється на основі аналізу моделей гендерних взаємовідносин, що розвиваються та трансформуються у суспільстві.

Гендерний підхід в освіті передбачає: 1) впровадження гендерних стратегій в освіту (гендерний зміст Державних стандартів вищої освіти; гендерний напрям розвитку моделі спеціаліста, що має сформувати соціопсихологічні орієнтири під час розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки фахівців); 2) глибоке вивчення цілого ряду методологічних аспектів (хто навчається, хто навчає, якої якості та змісту навчання, хто керує процесом навчання).

За визначенням В. Кравця: «Гендерна педагогіка – це сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям різної статі відчути себе у школі комфортно, успішно підготуватись до статево-рольової поведінки в родині. Мета гендерної педагогіки – корекція впливу гендерних і сексуальних стереотипів на користь прояву та розвитку особистих властивостей індивіда. Основна ідея статевого підходу в освіті – в урахуванні специфіки впливу на розвиток хлопчиків і дівчаток усіх факторів навчально-виховного процесу (зміст, методи навчання, організація шкільного життя, педагогічне спілкування, склад предметів тощо)». Гендерний підхід в освіті – це цілеспрямований, організований та керований процес оптимізації діяльності, формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих та жіночих ролей, психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої біологічної статі. При застосуванні гендерного підходу у процесі формування сучасної особистості, пропонується новий спосіб пізнання дійсності, у якому відсутні нерівність та ієрархія «чоловічого» та «жіночного».

Відносно гендерного підходу у світі існують дві моделі організації освіти: американська, у якій навчання хлопчиків та дівчаток здійснюється спільно, і європейська, де для хлопчиків та дівчаток існують окремі школи. Для кожної з цих моделей існує своя ідеологія.

Американська модель. Для спільних шкіл декларуються товариські, дружні та рівноправні відносини між хлопчиками та дівчатками. Вважається, що у результаті спільного спілкування хлопчики будуть збагачуватися позитивними якостями дівчаток (стриманість, делікатність) за рахунок пом'якшувального впливу, навчаться поважати жінок, а дівчатка під впливом спілкування з хлопчиками звільняться від надмірної боязкості, стануть менш легковажними. Якщо ж хлопчиків та дівчаток будуть виховувати і навчати окремо, то це зашкодить у майбутньому створенню сім'ї. Європейська модель. Супротивники спільного навчання відзначають той факт, що у певний віковий період слабка стать стає явно більш сильною за «сильну» стать, оскільки дівчатка у своєму розвитку на рік-півтора випереджають хлопчиків.

Вітчизняна освіта сьогодні знаходиться на складному етапі свого розвитку, який характеризується різноманіттям інноваційних підходів та педагогічних концепцій, покликаних сприяти цілісному та всебічному розвитку особистості, створенню сприятливих умов для її формування. У руслі цих тенденцій відбувається процес відродження вітчизняної педагогіки, її нове прочитання, одержують свій оригінальний розвиток педагогічні ідеї європейської педагогіки. До цих тенденцій можна віднести виникнення та розвиток на вітчизняному ґрунті ідей гендерного підходу в освіті [3]. --Ляшенко Юлія Сергіївна (обговорення) 15:08, 5 жовтня 2016 (EEST)

Консультації

Шановні колеги!

Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці.

--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:10, 16 вересня 2016 (EEST)

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Доброго дня, колеги!

Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".

Вивчаємо джерела

Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.

Обговорюємо

Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:34, 2 червня 2016 (EEST)

Чекаю Ваших відповідей за завданням тематичної дискусії!--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:18, 20 вересня 2016 (EEST)

Проведення та перевірка модульного контролю