Грунська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка

Грунська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка Охтирської районної ради Сумської області

Сумська область, Охтирський район, село Грунь, пл. Комсомолу, 1

Веб-сайт https://sites.google.com/site/grunskazos/

Історія навчального закладу

Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події

Приміщення № 1 теперішньої Грунської ЗОШ І-ІІІ ступенів збудоване Зінківським земським повітом у 1902 році. Місце забудови являло собою пустир під місцевими назвами «Майдан», «Селітряні бурти». Школа розпочала роботу в 1902-1903 рр. під назвою «Грунська земська жіноча школа Зінківського повіту». До 1910 року курс навчання в початкових класах тривав три роки. У 1910 році вийшов наказ Міністерства освіти про збільшення терміну навчання до 4-х років. Школа нараховувала в той час 100-115 дівчаток. Керували процесом всього три вчителі. Мовою викладання була російська. Після Жовтневої революції ця маленька школа відчинила двері всім верствам населення. Впроваджувалося семирічне навчання. Грунська школа – перша семирічка в межах Грунського району.

Колектив освітян цього навчального закладу вже зріс до 15 чоловік. Кількість бажаючих отримати освіту була великою, а приміщення школи – маленьким. Тому місцеві органи влади й громадськість почали піднімати питання про побудову нового приміщення. І в 1927-1928 рр. було зроблено добудову приміщення старої школи. На цей час вже відкрилися семирічки в Куземені й Комишах. Наша школа спочатку іменувалася «Районна опорна школа», а пізніше – «Районна зразкова школа». 25 серпня 1938 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі». Документ сприяв докорінному поліпшенню роботи. Школа відмовилась від бригадно-лабораторного методу, основою став урок, який веде вчитель. У 1935 році навчальний заклад був реорганізований, термін навчання продовжився до 10 років. Перший випуск Грунської десятирічки відбувся у 1938 році. У післявоєнний період школа працювала в 3-х приміщеннях. У цей час у стінах школи навчалися діти різного віку: її відвідували ті, котрі повинні були у цей час ходити до школи, і ті, кого називали «переростками», бо під час війни вони не мали змоги вчитися. Для проведення уроків фізкультури і фізкультурно-масової роботи в 1960 році побудовано спортзал.

З 1966 року почала працювати школа продовженого дня. Така реорганізація навчального процесу вимагала збільшення кількості вчителів. Педагогічний колектив став налічувати 40 чоловік. Наприкінці 60-х початку 70-х років школа перейшла на кабінетну систему навчання. Середню освіту здобували в Грунській школі діти з навколишніх сіл. Тому в 1975-1976 роках було збудовано приміщення пришкільного інтернату.

Директори

Сучасне нашої школи – це цілий шкільний Океан, в якому зустрінеш і підводні рифи буденної праці, і бурхливі течії творчості, і могутню високу хвилю натхнення. У шкільному Океані вирує життя. Це не тиха гавань, тут панують допитливі дитячі очі та щирі посмішки. І керувати в цьому Океані ой як не легко. Та на капітанському містку вмілий рульовий, який сміливо й упевнено обминає підводні рифи, чутливо вловлює вітер змін в освіті, надихає всіх долати і шторм, і штиль. Це директор школи. Багато штормів витримала на своєму шляху більш ніж за сто років і Грунська школа. Вистояла і продовжує стояти завдяки вмілим і мудрим керманичам, досвідченим капітанам, які керували нею в бурхливому освітянському океані. Багато їх несло варту на капітанському містку.

Одним із перших директорів закладу була Олександра Федорівна Сахновська. Та й називалася вона на той час по-іншому – завідувач. А коли на початку 20-х років школа відчинила двері всім верствам населення і згодом у межах Грунського району стала першим семирічним навчальним закладом, його очолив Микола Олександрович Синьогубкін. Скільки дітей бажало отримати на той час освіту! Та школа була такою маленькою, що не могла вмістити всіх бажаючих у своїх стінах. І ось наприкінці 20-х років було зроблено добудову. Приміщення старої школи набуло нового вигляду і стоїть, збираючи в свої стіни дітлахів, до цього часу. Не припиняв своєї роботи навчальний заклад і в період страшного голодомору 1932-1933 років. Виснажені, опухлі від голоду дітлахи продовжували ходити до школи, вони тягнулися до знань, як квіти до сонця. У період голодомору в школі працювала їдальня, в якій, як згадує Калініченко К.Г., кухар під строгим контролем директора годувала всіх дітей. А коли учень був відсутній, зразу відвідували його батьків. Адже в ті страшні роки в Груні траплялися випадки людоїдства.

Перед початком Великої Вітчизняної війни, а саме в 1937 році, до Груні прибув Суддя Федір Трохимович, який очолив педколектив Грунської школи і разом із тим викладав українську мову та літературу. У цей період відбулися кардинальні зміни в роботі освітянського осередку. З 1938 року в Груні працює заклад з десятирічним терміном навчання і, що найголовніше, для його роботи побудовано двоповерхове приміщення. А в сумлінного, енергійного директора, яким був Ф.Т. Суддя, було ще кілька планів. Та не судилося їм збутися. Все перекреслила війна. А Федір Трохимович з перших днів окупації пішов у партизанський загін, що діяв на території Грунщини. У січні 1942 року директор школи разом з іншими партизанами був закатований німецько-фашистськими загарбниками у місцевому парку. А на школу під час тимчасової окупації не можна було без жалю дивитися. Приміщення були зайняті німцями під казарми, склади, а найстрашніше - їх перетворили в конюшню. Діти з жахом спостерігали, як німецькі солдати по-звірячому нищили шкільне майно, для опалення рубали парти, столи.

Після звільнення Груні від окупантів та в повоєнні роки естафету директорства в місцевій школі приймає Артюшенко Микола Тихонович – людина чесна, правдива й справедлива.

Пізніше директором школи стала Стешенко Оксана Панасівна. На відміну від попередніх директорів вона була місцевою жителькою, до того ж випускницею цієї школи. За час її керівництва навчальний заклад мав найбільшу наповнюваність – навчалося у ньому більше, ніж 800 учнів. Випускники тих років згадують, що дисципліна в школі за Оксани Панасівни була “залізною”. Будучи вимогливою, перш за все до себе, цього вимагала від своїх колег та учнів. Як і попередні керманичі школи, Стешенко Оксана Панасівна залишила після себе вагомий слід: її заслугою стало те, що, перебуваючи на посаді директора, посприяла побудові шкільного спортивного залу для занять фізкультурою і спортом. Мабуть, не буде помилкою те, що найдовше директорську посаду у Грунській середній школі обіймав Рябченко Дмитро Андрійович. Він очолив заклад у 1967 році і працював на цій посаді до 1982 року. Учасник Великої Вітчизняної війни, Дмитро Андрійович служив у славнозвісній авіаескадрильї “Нормандія-Німан”. Школярі завжди з гордістю згадували цю сторінку життя їхнього директора і пишалися ним. А школа саме у той період почала завойовувати авторитет і визнання. У сільському історико-краєзнавчому музеї зберігається безліч нагород, які засвідчують цей факт. Навчальний заклад перейшов у ті роки на кабінетну систему навчання. Середню освіту в ньому здобували, крім грунян, і діти з навколишніх сіл. Для них було збудовано пришкільний гуртожиток.

У 80-ті роки школу очолив новий, молодий, енергійний і працьовитий, директор. Це був Шевченко Василь Михайлович, який пропрацював на посаді близько десяти років. У цей час керівник велику увагу приділив зміцненню матеріальної бази школи та розвитку ініціативи й творчості педагогів і їх вихованців. Глянула стара школа на світ новими вікнами, змінили свій внутрішній інтер’єр предметні кабінети, шкільна їдальня. Зріс рейтинг освітнього закладу в проведенні районних і обласних предметних олімпіад. Старання і ентузіазм, вправність у керівництві школою Шевченка В. М. не пройшли повз увагу керівництва району. Василь Михайлович отримав підвищення – він став завідуючим відділом освіти районної державної адміністрації.

А в школу знов прийшов новий директор. Коляда Олександр Вікторович, колишній випускник цього закладу, очолив педагогічний колектив 1995 року. Він – Відмінник освіти України, старший учитель, людина врівноважена, порядна, принципова і водночас добра. Його люблять і поважають учні ще й за те, що веде найсучасніший і найулюбленіший урок – інформатику. Традиції, започатковані попередниками, новий директор підтримує, розвиває і примножує. Школа продовжує посідати одне з перших місць у районі.

Кращі вчителі

Наша школа – це наша історія. У ній працювала велика педагогічна сім’я, старші наставники, люди, які віддавали розум, серце, душу й здоров’я дітям. Пошук!.. Натхнення!.. Творчість!..Це стосується ветеранів педагогічної праці. Вони присвятили своє життя служінню великій справі виховання та навчання дітей. Важливу роль у становленні людини належить учителю. Взірцем подвижницької праці на освітянській ниві для учнів Грунської ЗОШ були, є й будуть педагоги, які віддають усі свої сили, знання, час для того, щоб діти стали освіченими й добрими людьми. Перший крок у цій справі роблять учителі-класоводи. Багато залежить від якості зернят тих знань, що сіють вони в серці маленької дитини. Перша вчителька. Вона завжди живе в серці й молодшого школяра, і випускника. Чуйна, добра і в той час вимоглива... Саме такою залишилася в пам’яті багатьох поколінь Іванюта Тетяна Василівна, яка майже 40 років пропрацювала на освітянській ниві, сіючи в дитячі душі розумне, добре, вічне. Учителька віддала школі багато душевних і фізичних сил. Її називали дочкою полтавських степів, бо приїхала із села Гоголєво на Грунщину в середині 30-х років до школи, де працювала разом із Іваненко Олександрою Гнатівною, Олександрою Петрівною Пасян та Анастасією Панасівною Шандрополь. Тетяна Василівна завжди ставилася з повною відповідальністю до праці, сумлінно виконувала свої обов’язки. Дитячі допитливі обличчя аж сяяли від щастя, коли вчителька заходила до класу. Тетяна Василівна ходила між рядами, і кожному хотілося її щораз покликати, запитати й виконати завдання якнайкраще. Вона ж завжди проявляла материнську любов до дітей. Розвиваючи в учнів допитливість, кмітливість, фантазію, уміння цікаво передавати думки й спостереження, класовод привчала до праці, охайності, утверджувала найкращі людські риси: людяність, дружбу, вірність, милосердя. За високі досягнення в справі навчання і виховання Іванюту Тетяну Василівну було нагороджено орденом Леніна. Грунська школа завжди давала й дає міцні знання, бо вчителі постійно ставили перед своїми вихованцями високі вимоги щодо навчання. Батьківщина високо оцінила працю таких учителів:

Пасян Олександра Петрівна – учитель початкових класів, нагороджена медаллю «За трудову відзнаку»;

Педько Оксана Павлівна – вихователь групи продовженого дня, нагороджена медаллю «За трудову відзнаку»;

Сосницька Надія Данилівна – учитель математики, нагороджена медаллю «За трудову відзнаку".

Грізні роки Великої Вітчизняної війни зруйнували мирний устрій держави. Знищене ворогом, треба було відновлювати, піднімати з руїн. Особливої уваги потребували в повоєнний період діти: війна осиротила їх, позбавила дитинства. Країні потрібні були люди, які б допомогли дітям війни забути страхіття, що тривали кілька окупаційних літ. І колишні офіцери, солдати, санітарки сідали за парти вищих навчальних закладів, щоб опанувати премудрості педагогіки. Ці люди в повній мірі відчули на собі негаразди воєнних років, дивилися в холодні очі смерті, та не закам’яніли їх серця, не зачерствіли душі. Чуйні, мудрі педагоги-ветерани прийшли в школу навчати дітей не тільки грамоти, а й життєвої мудрості.

Учителі-історики Педько Олексій Степанович та Гончаренко Сергій Андрійович вивчали свій предмет не за підручниками.

Олексій Степанович був призваний до лав Червоної Армії у 1939 році і служив у складі 54 стрілецької дивізії Карельського фронту. Воювати з німецько-фашистськими загарбниками розпочав з перших годин війни. Доля берегла його: у першому ж бою з 40 бійців живими залишилося лише двоє – він та сержант.

Багата фронтова біографія і капітана-історика Гончаренка Сергія Андрійовича: поранення, оточення, визволення країн Європи від фашистської чуми.

Незвичайна доля Баїстова Григорія Олександровича, учителя української мови та літератури, завуча Грунської школи. Уже у вересні 1941 у званні лейтенанта був направлений у стрілецький полк. Брав участь у боях на Дону, героїчно захищав Сталінград, визволяв Білорусію, Румунію. Був тяжко поранений. Цей вимогливий , інколи навіть суворий педагог, не одного бешкетника перевиховав, бо після співбесід із ним, інвалідом війни, було соромно та й страшнувато порушувати дисципліну.

Невеличкий на зріст, спокійний, завжди усміхнений Івах Микола Митрофанович кохався в українському слові. Колишній мінометник немовби прагнув надолужити роки, згаяні на фронті: скільки навколо прекрасного в житті, і все це треба донести до дітей. Він читав напам’ять поеми Т. Шевченка, безмежно любив творчість Лесі Українки. Його уроки української літератури були справжніми концертами.

Мріяв ще учнем про вчительську професію Лебединець Володимир Петрович. Жорстока війна змінила його плани. У складі 100-ї стрілецької дивізії І Українського фронту Володимир Петрович захищав рідну землю, пішовши на фронт добровольцем. Важко навіть уявити життя молодих тендітних дівчат, які в роки війни нарівні з чоловіками воювали на фронтах, наближаючи жадану перемогу.

Надточій Марія Андріївна та Дяченко Віра Гаврилівна юними потрапили на фронт. Віра Гаврилівна – боєць протиповітряної оборони Сталінградського фронту. Це місце було справжнім пеклом, ворог скаженів, лютував від власного безсилля. Розпечений метал зеніток обпікав руки, стояв нелюдський гул літаків, бомб, будинків, які мов сірникові коробки, розсипались на очах. Після війни, працюючи в Грунській школі вчителем російської мови та літератури, Віра Гаврилівна говорила, що вижити в ті жахливі роки їй допомогла віра в перемогу. Віра в мирне майбутнє допомогла на фронті і Надточій Марії Андріївні. Завжди з болем згадувала жінка подруг-фронтовичок, які залишилися навічно молодими в її пам’яті. Марія Андріївна кілька десятиліть навчала дітей хімії. Любові до життя, професії, дітей училися у ветеранів педагогічної праці молоді вчителі. У Книгу Пошани навчального закладу заненсено імена кращих. Згадаємо їх учительські долі...

Вельбой Лідія Павлівна народилася 12 липня 1945 року в с. Чупахівка Охтирського району Сумської області. Після закінчення місцевої школи вступила на навчання до Лебединського педагогічного училища й по закінченню його одержала спеціальність учителя початкових класів. Із 1965 року довгий час працювала в Грунській середній школі вихователем групи продовженого дня. Роботу поєднувала із заочним навчанням у Харківському державному університеті імені М. Горького, здобула фах учителя історії та суспільствознавства й була переведена на посаду вчителя історії та суспільствознавства. Вельбой Л.П. добросовісно ставилася до виконання посадових обов’язків. Розуміла важливість вивчення історії в школі, формувала в учнів здатність аналізувати історичні події й давати їм власні оцінки. Велику увагу звертала на виховання патріотичних і моральних рис характерів вихованців. Учителька творчо використовувала передовий педагогічний досвід, нові форми й методи організації навчально-виховного процесу. Постійно була зразковим класним керівником. Взаємовідносини з учнями й батьками будувала на основі демократизму й гуманістичної педагогіки співробітництва. Створила в школі один із кращих навчальних кабінетів - історії та суспільствознавства. Систематично дбала про зміцнення його матеріально-технічної бази й естетичного вигляду. Багато років очолювала районне методичне об’єднання вчителів історії та суспільствознавства. Брала активну участь у створенні шкільного музею бойової і трудової слави, сільського краєзнавчого музею. Довгий час була його завідуючою на громадських засадах і позаштатним екскурсоводом. За високі досягнення в навчанні й вихованні підростаючого покоління Вельбой Л.П. у 1984 році було присвоєно педагогічне звання «Старший учитель».

Лишенко Наталія Андріївна народилася 12 квітня 1937 року в м. Городні Чернігівської області. У 1959 році закінчила філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя й була призначена на посаду вчителя російської мови і літератури в Грунську школу-інтернат. Із 15 серпня 1967 р. до виходу на пенсію за віком працювала в Грунській середній школі імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка вчителем російської мови та літератури. Лишенко Н.А. протягом усього трудового життя добросовісно працювала на ниві освіти, навчала вихованців добре володіти російською мовою як засобом міжнаціонального спілкування, мала глибокі й міцні знання з предмету. У 1987 р. за високі досягнення в навчанні й вихованні підростаючого покоління була нагороджена знаком «Відмінник народної освіти». Завдяки впровадженню в практику роботи передового педагогічного досвіду старшого вчителя середньої школи № 33 м. Кіровограда А.В. Шеховцової, ефективному й раціональному використанню унаочнення, технічних засобів навчання, її уроки відзначалися високою ідейністю, науковістю та належним методичним рівнем проведення. Довгий час очолювала шкільне методичне об’єднання, була наставником молодих учителів. Брала активну участь у житті трудового колективу й села, виступала в художній самодіяльності. Користується заслуженим авторитетом у Грунській територіальній громаді.

Криворучко Валентина Дмитрівна народилася 1941 року в с.Грунь Охтирського району Сумської області. Із 1947 р. по 1957 р. навчалася в Грунській середній школі. У 1959 р. вступила на заочний відділ до Харківського державного університету імені М. Горького і закінчила його в 1965 р. Трудова діяльність почалася з 1958 р. Працювала в редакції районної газети «Ленінський шлях» коректором. Пізніше лаборантом, вихователем Грунської допоміжної школи-інтернату. У 1968 році була прийнята на посаду вихователя групи продовженого дня Грунської середньої школи, а з 1971 р. до виходу на заслужений відпочинок працювала вчителем української мови та літератури. До виконання своїх обов’язків відносилася сумлінно, уроки проводила на високому науково-теоретичному й методичному рівні. Забезпечувала якісне навчання, виховання і підготовку молоді до самостійного життя. Значна частина її вихованців закінчили школу із золотими й срібними медалями та обрали фах учителя української мови та літератури, журналіста. Криворучко В. Д. багато часу і зусиль віддала створенню сучасного кабінету української мови та літератури в школі, який і на даний час є одним із кращих у навчальному закладі. Не стояла осторонь громадського життя школи й села. Була активною учасницею художньої самодіяльності сільського Будинку культури. Її вишивки, макраме, в’язання гачком неодноразово демонструвалися на сільських і районних виставках декоративно-прикладного мистецтва. Багато років працювала позаштатним екскурсоводом Грунського літературно-меморіального музею Остапа Вишні. За високі досягнення в справі навчання і виховання молодого покоління Криворучко В.Д. було нагороджено у 1986 р. знаком «Відмінник народної освіти», а в 1991 році присвоєно звання «Старший учитель».

Щоб жити і рости, дитині потрібна радість від того, що вона є на білому світі, що її люблять, від неї чекають добрих справ і вчинків. У цьому роль школи і вчителя в житті вихованц важко переоцінити. Тунік Надія Володимирівна дотримується правила: роби так, щоб дитина прокидалася вранці і хотіла йти до школи, спілкуватися з учителем, товаришами, а проживши в школі день, говорила вчителеві: до побачення, до зустрічі завтра... Кожен досвідчений учитель має власний стиль роботи, свої нахили та уподобання, поза працею не уявляє свого життя. А Надія Володимирівна має особливий хист до педагогічної праці. Тунік Н.В. працювала вчителем початкових класів із 1971 р. Добросовісно виконувала посадові обов’язки, виявляла високий рівень професіоналізму, педагогічної майстерності, ініціативи. Її уроки відзначалися нестандартністю, розвитком пізнавальної активності і творчості учнів. Класовод систематично виховувала моральні якості, національну гідність школярів, дбала про зміцнення здоров’я, фізичний розвиток. Останні роки вчителька працювала над проблемою “Виховання людини, особистості, здатної до саморозвитку, самореалізації”. Унаслідок цього значна частина вихованців зростають творчими особистостями: гарно співають, грають на музичних інструментах, майстерно декламують і пишуть вірші. Про результативність праці вчителя свідчить те, що 59% школярів оволодівають знаннями на високому і достатньому рівні, підтверджують ці результати під час навчання в основній школі. Учениця Тунік Н.В. Мельникова А. у 2004 р. стала переможцем обласної олімпіади та призером Всеукраїнської - з рідної мови. У 2005 р. Тунік Н.В. було присвоєноо звання «Вчитель-методист» та нагороджено вчителя знаком «Відмінник освіти України». Тунік Н.В. – переможець районного конкурсу “Класний керівник року - 2004” та учасник обласного. Тривалий час очолювала в районі школу молодого вчителя початкових класів. Під час проведення обласного семінару директорів та заступників загальноосвітніх навчальних закладів було проведено творчий портрет Тунік Н.В. “Творчий учитель – творчий учень” з метою поширення педагогічного досвіду виховання творчої особистості в початковій школі. Висока ерудиція, уміння й бажання працювати, постійний педагогічний пошук – усе це дозволило завоювати вчителю авторитет серед колег, батьків, вихованців.

З 1973 року працює в школі вчитель української мови та літератури Лавриненко Валентина Яківна, з них чверть століття - заступником директора з навчально-виховної роботи. Народилася 7 жовтня 1952 року в с. Високому Охтирського району Сумської області. У 1969 р. закінчила Охтирську середню школу № 4 й була зарахована студенткою Сумського педінституту ім. А.С. Макаренка. По закінченню вузу направлена на посаду вчителя української мови на літератури Грунської середньої школи. Валентина Яківна народжена бути вчителем. Любить професію, предмет і дітей. Про таких кажуть: учитель від Бога. Вона постійно виявляє високий рівень професіоналізму, педагогічної майстерності, ерудиції, загальної культури, ініціативи й творчості. Завдяки вмілому застосуванню й творчому розвитку передового педагогічного досвіду, інноваційних технологій, у тому числі комп’ютерних, її уроки, позакласна робота відзначаються науковістю, нестандартністю, належним виховним потенціалом і забезпечують високу результативність праці. Особливу увагу Валентина Яківна приділяє роботі зі здібними та обдарованими дітьми, претендентами на нагородження золотими медалями. За роки педагогічної діяльності вчителька виростила 19 медалістів. 20 її випускників пов’язали життя з професією вчителя української мови та літератури, журналіста. Молоді педагоги вчаться у Валентини Яківни, прагнуть бути схожими на неї. Вона ж щиро радіє їх першим успіхам. Сумським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти вивчено й упроваджено в практику досвід заступника директора з навчально-виховної роботи Лавриненко В.Я. з проблеми “ Внутрішкільна методична робота – важлива ланка в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів”. Неодноразово нагороджувалася Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України. У 1987 р. одержала знак «Відмінник народної освіти». У 1996 р. їй присвоєно педагогічне звання «Вчитель-методист». Досвід Лавриненко В.Я. як вчителя-методиста вивчається не тільки в школі, районі, а й в області. Брала участь у районних конкурсах «Учитель року - 1996» у номінації “українська мова та література» і виборола І місце та «Учитель року-2004» в номінації «заступники директорів з навчально-виховної роботи» (І місце, учасник обласного конкурсу). Учителька пропагує творчість земляка-гумориста Остапа Вишні, є упорядником збірки спогадів «Остап Вишня – наш земляк», позаштатним екскурсоводом Грунського народного літературно-меморіального музею письменника, автором нарисів про Остапа Вишню та інших відомих земляків та літературної карти "Світ Остапа Вишні". Займає активну життєву позицію: багато років виконувала обов’язки заступника голови виконкому Грунської сільської ради, голови територіальної виборчої комісії.

Вранішнє сонце несміливо виглянуло з-за хмар і розсипало свої перші промені по поверхні річки Грунь. Русява струнка дівчина вдивлялася в казкову красу ранку, що сходив над рідним селом Синівкою Липоводолинського району Сумської області після шкільного випускного вечора, стоячи на порозі самостійного життя. Скільки пам’ятають її односельці,- завжди в гурті малюків: причісує дівчаток, змащує соками трав подряпини на руках і ногах хлопчаків, співає, веселиться разом із ними, читає книжки. Була вона душею учнівського колективу, помічницею вчителів. То ж про вибір професії не потрібно було довго думати. Місцем навчання став Сумський педінститут. По його закінченню в 1974 році Бублик Лариса Іванівна вперше переступила поріг Грунської середньої школи. Не раптом і не відразу знайшла вчителька себе. Болісні роздуми, заглиблення в наукову літературу… І зупинилася Лариса Іванівна на проблемі «Виховання в учнів інтересу до предмету, прищеплення любові до точних наук, до творчої самостійної праці». Учителька міркує так: педагоги повинні працювати не на вчора, а на завтра. Нам потрібно бачити у вихованцях людину майбутнього, а не впадати в розпач від сьогоднішнього складного життя. Вона каже учням: урок закінчився, ти, можливо, забудеш цей матеріал, але залишиться сходинка, на яку піднявся до вершини людини, - уміння міркувати, аналізувати, бути відповідальним, бажати робити щось корисне. Бублик Л.І. добросовісно виконує посадові обов’язки, виявляє високий рівень професіоналізму, педагогічної майстерності, ініціативи й творчості. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України. У 2000 р. вчителя вищої кваліфікаційної категорії Бублик Л.І. нагороджено знаком «Відмінник освіти України» та присвоєно звання «Старший учитель». Завдяки вмілому застосуванню досвіду Л.М. Волобуєвої з модульно-розвивального навчання, роботі над проблемою розвитку математичної освіти в умовах диференціації та індивідуалізації, особистісної орієнтації її уроки відзначаються науковістю, проблемністю, нестандартністю, пошуковою діяльністю школярів, сприяють розвитку ініціативи й творчості здібної та обдарованої сільської молоді. Її вихованці систематично беруть участь у Всеукраїнських предметних олімпіадах із математики і виборюють призові місця в ІІ етапі. Бублик Л.І. наполегливо працює з претендентами на нагородження золотими і срібними медалями. Десять учнів закінчили школу із золотими і срібними медалями. Учителька проводить значну позакласну роботу по предмету. Учням цікаво брати участь у КВВ, брейн-рингах, змаганнях, вікторинах тощо. Бублик Л.І. доброзичлива, принципова у стосунках із дітьми, батьками, колегами. Користується заслуженим авторитетом у школі й територіальній громаді.

Криворучко Тетяна Олександрівна народилася 13 квітня 1957 року в с. Жигайлівці Тростянецького району Сумської області. У 1974 р. закінчила із золотою медаллю Охтирську середню школу № 1. У народі говорять: чим більше віддаєш, тим більше повертається до тебе. Саме такою живе серед людської вдячності, любові, у мирі й злагоді зі своєю душею, совістю й людьми вчитель-методист російської мови та зарубіжної літератури Криворучко Тетяна Олександрівна – мудрий, талановитий педагог, яка добре знає свій предмет, уміє в доступній формі донести учням навчальний матеріал, цікаво розповідати Із 1974 по 1978 р. навчалася в Сумському державному педагогічному інституті імені А.С. Макаренка. У Грунській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів працює з 1978 року. Добросовісно виконує посадові обов’язки, виявляє високий рівень професіоналізму, педагогічної майстерності, ініціативи й творчості. Завдяки вмілому застосуванню й творчому розвитку педагогічного досвіду Шеховцової А.В. з використання міжпредметних зв’язків у процесі викладання літератури, її уроки відзначаються науковістю, проблемністю, нестандартністю, пошуковою роботою школярів, високим рівнем виховання. Щороку учні Криворучко Т.О. посідають перші місця у ІІ турі Всеукраїнських предметних олімпіад, беруть участь в обласних. Учителька нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, у 2003 р. їй присвоєно звання «Вчитель-методист». У 2000 році Криворучко Т.О. брала участь у заочному конкурсі «Учитель року» в номінації зарубіжна література. Зайняла перше місце у районі. Сувора й вимоглива, вона в той же час уміє встановити контакт з учнями, з розумінням підійде до їхніх проблем, допоможе утвердити власне “я” і в той же час формує в них доброзичливе ставлення до людей, високі моральні якості, норми поведінки. Тетяна Олександрівна наділена Божою іскрою, це людина, яка постійно працює над удосконаленням своїх можливостей, і в цьому - її творчість. Це професіонал своєї справи. Криворучко Т.О. 15 років є керівником районного методоб’єднання вчителів російської мови та зарубіжної літератури. Її досвід з проблеми “Діалог культур” вивчено і впроваджено в практику вчителів на рівні області. Користується заслуженим авторитетом у педагогічному колективі та сільській територіальній громаді. Протягом багатьох років виконує обов’язки обрядового старости.

Ващенко Валентина Яківна народилася 20 жовтня 1955 р. в с. Довга Лебединського району Сумської області. Закінчила Василевську середню школу. У 1974 р. вступила до Сумського державного педагогічного інституту імені А.С. Макаренка і в 1979 р. закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю біологія та хімія й була направлена в Грунську середню школу. Ващенко В.Я. в Грунській ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаді вчителя хімії та біології працює 24 роки. Має відповідну фахову підготовку, досконало володіє методикою викладання предметів. Її уроки завжди цікаві, нестандартні. У практику роботи вчителька впроваджує інноваційні форми, зокрема інтерактивні, комп’ютерні технології, інтеграцію навчання. Значну увагу приділяє індивідуальній і диференційованій роботі, для цього використовує тестові завдання різних рівнів. Щорічно проводить змістовну позакласну роботу, цікаві предметні тижні. Вивчає передовий педагогічний досвід С.М. Шевченко (м. Суми) з проблеми “Активізація розумової діяльності школярів” та охоче ділиться власним. Крім роботи в школі, Ващенко В.Я. веде поглиблений курс біології в Гунському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті в класі медичного та екологічного профілю з підготовеи учнів до вступу до Сумського державного університету на медичний факультет. Ващенко В.Я. - член районного методичного об’єднання вчителів хімії та біології. Керує творчою групою Грунської школи з проблеми “Інтеграція навчання”. Високу педагогічну майстерність продемонструвала на районному конкурсі “Учитель року - 97”, де посіла І місце в номінації “хімія”. Вихованці Ващенко В.Я. постійно беруть участь у районних предметних олімпіадах, займають призові місця. 18 випускників навчаються в різних вузах, зокрема медичного, екологічного та сільськогосподарського профілів. У 2004 році Ващенко В.Я нагороджено Почесною грамотою МОН України, їй присвоєно звання «Старший учитель». Як класний керівник користується авторитетом в учнів та батьків. Відзначається загальною і професійною культурою

Найбільше щастя вчителя – робити світ людяним, гуманним. У щоденній праці, творчих пошуках пролітають роки. Більше 20 років працює в Грунській школі вчитель-методист Шевченко Антоніна Семенівна. Найбільше вона цінує в людях доброзичливість і чесність. Можливо, тому й стала вчителькою, бо хоче бачити ці якості в кожному зі своїх вихованців. Це в її надійні, теплі руки віддають батьки своїх дітей, і кожен із них пам’ятає , як вперше зайшла до класу, як освітила ласкавим поглядом і привіталася дзвінко й весело. А потім щоранку чекали Антоніну Семенівну на подвір’ї школи зі своїми радощами чи прикрощами. Для учнів вона є мірилом честі і совісті. У піклуванні про кожну особистість, намаганні зацікавити, збагатити знаннями розум, наповнити серце чуйністю відчувається її відверта, відкрита любов до дітей. Для колег Антоніна Семенівна не тільки вчитель, а й наставник. Довгий час, очолюючи творчу групу вчителів початкових класів, вона ділилася з колегами досвідом з проблеми “Навчання молодших школярів прийомам швидкісного читання”. Зараз Шевченко А.С. – керівник районного методичного об’єднання вчителів початкових класів. Її досвід з проблеми “Взаємопов’язаний розвиток мовлення та мислення в процесі навчання – основа якісного, свідомого та глибокого засвоєння знань” вивчаються Сумським обласним інститутом післядипломної освіти педагогічних працівників.

Звання старшого вчителя має ще ряд найдосвідченіших педагогів: Мельникова О.І., Клименко Г.М., ТунікЛ.П., Осмоловська Л.І. Вони беруть участь у роботі районних творчих груп, методичних об'єднань учителів. Переважна більшість із них є керівниками районних та шкільних методичних об’єднань вчителів. Більша половина членів педагогічного колективу має вищу категорію. Тому вихованці посідають призові місця в предметних олімпіадах, різноманітних конкурсах. Хочеться зазначити, що в колектив приходить талановита, ініціативна молодь.

Кращі майстри

Богомол Григорій Васильович народився 1939 року в с. Грунь Охтирського району Сумської області. Працював у багатьох організаціях Охтирського району. Закінчив Охтирський технікум механізації та електрифікації сільського господарства в 1978 році. Одержав спеціальність техніка-механіка. У 1972 році був прийнятий на посаду вчителя трудового навчання Куземенської середньої школи Охтирського району. Із 1976 року переведений учителем трудового навчання Грунської середньої школи імені Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка. Богомол Г.В. проявив себе як досвідчений фахівець, забезпечував глибокі й міцні знання вихованців. Сумлінним відношенням до роботи з року в рік досягав належної результативності праці. Його учні були неодноразовими призерами районних та обласних олімпіад із трудового навчання. Багато уваги, зусиль приділяв обладнанню шкільних майстерень, зміцненню матеріальної бази школи. Робоче місце вчителя визнавалося довгий час одним із кращих у районі. Постійно керував гуртком учнівської технічної творчості. Різноманітні вироби школярів регулярно експонувалися на шкільних, районних та обласних виставках технічної творчості, декоративно-прикладного й ужиткового мистецтва. Богомол Г.В. велику увагу приділяв організації суспільно корисної продуктивної праці школярів. Брав активну участь у громадській роботі школи, села. Активний учасник художньої самодіяльності, співав у хорі і грав на гармошці при Грунському будинку культури. Неодноразово визначався переможцем соціалістичного змагання. У 1988 році був занесений на районну Дошку пошани. За високі досягнення в справі навчання, виховання, підготовки школярів до самостійного життя й праці в народному господарстві був нагороджений у 1990 році знаком «Відмінник народної освіти".

Відомі випускники

Школа! Священна домівка! У ній багаточисельна наша родина, велика шкільна сім’я, і в кожного свої шляхи – дороги. Для багатьох поколінь грунян школа завжди була і залишається маяком, який освітлював шлях до високої мрії. Школа – це мати багатьох поколінь дітей. Обличчя, Обличчя ... Змінюються вони, як у калейдоскопі. А школа пам’ятає всіх: скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних. Не кожна школа може похвалитись тим, що в її стінах навчалися відомі письменники Василь Чечвянський і Остап Вишня, який «ніколи не сміявся без любові» і завжди радив «Гумор – дуже делікатна штука; не добереш – погано, перебереш – ще гірше. Треба, щоб було в самий раз». Вчителі школи завжди підтримували добрі стосунки з родиною славетного земляка-гумориста. Випускниками Грунської школи були Герої Радянського Союзу Андрій Миколайович Діхтяренко та Василь Петрович Симон. Герої Соціалістичної Праці, шахтарі Киясь і Шелест, місцева поетеса Катерина Квітчаста, Член спілки журналістів СРСР і УРСР Касян Віктор Васильович, доктор історичних наук Кудлай Андрій Степанович, кандидат сільськогосподарських наук Лещенко Анастасія Кирилівна. Заслужений учитель України Лебединець Людмила Олександрівна теж навчалась тут. А про таких як Яків Дем’янович Мащенко, Меланія Наумівна Нестеренко, Марія Петрівна Лейбенко, Ганна Йосипівна Сироїд говорять, що на них колгосп тримається. У різний час ці люди були випускниками Грунської школи, та мета у них була спільна. Перш за все вони думали і дбали про Батьківщину і її добробут, а тоді вже про себе. Мабуть тому ця турбота була відзначена Вітчизною медалями і орденами, що прикрашають їх груди. Страшного, голодного 33 року закінчила Меланія Наумівна Нестеренко три класи Грунської школи. Стала працювати в місцевому колгоспі спочатку в буряківничій бригаді, а з 1947 по 1977 рік трудилася на свинофермі. За багаторічну і добросовісну працю колгоспниця мала багато нагород. Та найвища серед них - орден “Знак Пошани”, який жінці був вручений у 1955 році. Напередодні Великої Вітчизняної війни, в 1941 році закінчила сім класів Грунської школи Лейбенко Марія Петрівна. Більше тридцяти років (з 1947 по 1981) працювала грунянка дояркою на одній із колгоспних ферм. Медалями “За трудову відзнаку”, “За доблесну працю" , “За довголітню добросовісну працю” відзначили держава і уряд Марію Петрівну. А Мащенку Якову Дем’яновичу за успіхи в десятій п’ятирічці вручено орден Трудового Червоного Прапора, а в дев’ятій – медаль “За трудову доблесть”. У одинадцятій п’ятирічці Якову Дем’яновичу Мащенку, операторові відгодівельного цеху колгоспу “Перше Травня”, за результатами праці було вручено орден Леніна. Чи не шкодуєте, що стали відгодівельником? Таке запитання якось поставили перед орденоносцем учні місцевої школи, з якими він зустрічався.

- Для того і живу, - відповів, - щоб приносити радість собі і іншим.

Іншу радість дарує людям колишня випускниця Квітчаста Катерина. Вірші вона почала писати ще з дитячих років. ЇЇ поезія – це спалах душі, яка довго горить, висвічує усіма барвами веселки. Вони правдиві, від серця, сповнені любові до рідного краю, турботи про долю незаслужено забутих талантів, про долю неньки – України.

В кожного є Грунь своя – дитинство.

Та найкраще – це моє село;

Соняшники літа променисто

Повертають до людей тепло.

Я дивлюсь на школу, де колись училась.

Де мій клас? І де моє вікно?

Де моє школярство бідне, але миле.

Та пора минула вже давно.

Поезії, есе, статті Катерини Квітчастої друкуються в часописах США, Канади, Австралії, Англії. Її вірші і пісні (вона ж авторка слів і музики) не раз звучали в ефірі на всі країни світу, де мешкає українська громада. “Пломінка квітка Охтирщини” – так називають нашу славетну землячку – поетесу Катерину Квітчасту в різних куточках держави і далеко за її межами. Грунська школа дає відмінні знання, плекає чисту душу і вчить віддавати серце людям. Тому так багато її випускників - працівники освіти. Лише в освітніх установах Груні працює більше 50 учителів, вихователів, майстрів виробничого навчання – випускників нашої школи.

Частина з них очолювали і очолюють педагогічні колективи району:

• Євтушенко Антоніна Іванівна – директор Грунської допоміжної школи – інтернату.
• Діхтяренко Володимир Степанович – директор Пологівської ЗОШ.
• Прядка Володимир Іванович - директор Грунського МНВК.
• Федоренко Надія Григорівна – директор Грунського МНВК.
• Коляда Олександр Вікторович – директор Грунської ЗОШ.
• Горлач Валентина Миколаївна - директор Грунської ЗОШ.
• Івах Сергій Володимирович – директор Чернеччинської ЗОШ.
• Кляп Павло Мигельович – директор Бугруватської ЗОШ.
• Богоміл Микола Васильович - директор Куземинської ЗОШ.
• Петруня Сергій Миколайович – директор Куземинської ЗОШ.

Навчальний заклад сьогодні

Грунська загапьноосвiтня школа I-III cryпeнiв на даний час є осередком педагогічних інновацій. Вона з гордiстю озирається в минуле, твердо засiває ниву знань сьогоднi, смiливо будує плани на майбутне. Школа живе, творить та дерзає запалом сердець педагогiв, чистими душами дiтей та ryрботливими руками батъків.

Високий педагогiчний професiоналiзм у поєднаннi з творчою iнiцiативою особuстості є безперечною ознакою таланту вчителiв Грунської ЗОШ І-Ш ступенiв. Їхнi уроки - справжня творча лабораторiя. Розумiючи завдання освiти на сучасному етапі, вони впроваджують у процес навчання iнновацiйнi та iнтерактивнi технології, що дає змогу вчителям розробити практичну систему навчання щодo створення презентацiй, проектiв та цiкаво органiзувати роботу з обдарованими дітьми. Вартiсть учителiв цiниться здобутками їхніх учнів.

Засновник Грунської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу А.М. Діхтяренка - Охтирська районна рада.

Адреса: Сумська обл., Охтирський р-н., с. Грунь, пл. Комсомолу,1.

Тип закладу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Статус за організаційно – правовою формою: комунальна організація (установа, заклад).

Управління та фінансування здійснюється відділом освіти Охтирської районної державної адміністрації, якому делеговані відповідні повноваження.

Грунська ЗОШ І-ІІІ ступенів - базовий заклад у Грунському освітньому окрузі.

Школа розміщується у 4-х власних приміщеннях, 2 з них (корпуси № 1, №2) – пристосовані, 2 (спортзала, гуртожиток)– типові.

Свідоцтво про державну атестацію видане 05.04.2011р.

Термін дії свідоцтва про державну атестацію: 05.04.2021 р.

Рівень освітньої діяльності за результатами державної атестації: високий.

Мова навчання: українська.

Проектна потужність – 480 учнів.

Заклад має 15 навчальних кабінетів (3 класні кімнати початкового навчання, 1 - для занять учнів, які відвідують ГПД, кабінет фізики, предмету «Захист Вітчизни», історії та суспільних дисциплін, математики, географії, біології та хімії, зарубіжної літератури, іноземної мови, музики та образотворчого мистецтва, української мови, 2 кабінети інформатики). Функціонують 2 лабораторіі – хімії та фізики, майстерня з обробки металу та деревини, актова зала на 120 місць, спортзала з тренерською кімнатою та роздягальнями, бібліотека, шкільний музей, навчально-дослідна ділянка площею 0,63 га, їдальня на 100 посадкових місць.

У 2015-2016 навчальномі році в школі навчається 147 учнів, що об’єднані в 11 класів.

Грунська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів забезпечена на 100 % штатними працівниками. Розстановка педагогів здійснюється відповідно до фахової освіти. У школі працює 25 педагогів. Учителів початкових класів – 4, 12 профільних учителів, 1 педагог – організатор, 1 практичний психолог, 1 соціальний педагог, 1 вихователь ГПД, 1 директор, 2 заступники директора.

Адміністрація школи: директор школи Хоменко Алла Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Лавриненко Валентина Яківна, заступник директора з виховної роботи Кравчук Яна Миколаївна.

Середній вік учителів – 44,6 років. Середній вік керівних педагогічних кадрів становить 41 рік. Якісний склад педагогічних працівників такий:

• спеціаліст вищої категорії – 10 чол.;
• спеціаліст 1 категорії – 6 чол.;
• спеціаліст 2 категорії – 2 чол.;
• спеціаліст – 6 чол.
• середня спеціальна – 1 чол.

Звання «Вчитель-методист» мають 3 педагоги – Лавриненко В.Я., Шевченко А.С., Криворучко Т.О.

Звання «Старший вчитель» має 7 чоловік – Бублик Л.І., Ващенко В.Я., Кир’ян Т.І.. Клименко Г.М., Коляда Н.Г., Осмоловська Л.І., Тунік Л.П.

Знаком «Відмінник освіти України» нагороджено 2 учителів – Бублик Л.І., Шевченко А.С. Раз на п’ять років усі педагогічні працівники школи проходять курсову перепідготовку на курсах підвищення кваліфікації при Сумському ОІППУ.

Складено перспективний та щорічний план курсової перепідготовки вчителів на 2015-2020 роки. Ці аналітичні дані дають змогу зробити висновок , що більшість педагогів з життєвим і професійним досвідом, висококваліфіковані вчителі. Педагогічний колектив постійно поповнюється молодими спеціалістами. Станом на 2015-2016 навчальний рік учителями-стажистами є Полтавець Л.І. - учитель фізики, Маляренко Л.І. - учитель російської мови та зарубіжної літератури, Литус О.О. - учитель англійської мови, Кравчук Я.М. - учитель української мови та літератури, Мотренко Я.В. - соціальний педагог. У цьому навчальному році в рамках роботи з молодими вчителями буде проведено декаду "Становлення молодого вчителя" та конкурс молодих учителів "Надія школи". Литус О.О. візьме участь у Всеукраїнському конкурсі "Учитель року-2016".

У школі організовано роботу методичної ради (голова Лавриненко В.Я.) Заступник директора з навчально-виховної роботи взяла участь у конкурсі «Краща модель методичної роботи» з метою презентації досвіду науково-методичної роботи школи. Шкільний методичний кабінет є центром методичної роботи. Його основні завдання – інформаційно-методична робота з пропаганди нових методів, технологій, способів навчальної діяльності, підвищення мотивації до навчання. Цьому сприяло оформлення кімнати відпочинку педагогів стендами інформаційно-методичного спрямування. Під керівництвом методичної ради працює три творчі групи, а саме: з упровадження інформаційно-комунікаційних технологій (3-ій рік роботи, керівник Хоменко А.В.); учителів початкових класів із проблеми «Використання нових педагогічних технологій у підвищенні ефективності і результативності навчання в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової загальної освіти» ( керівник Шевченко А.С.); учителів гуманітарного циклу та суспільних дисциплін «Проектне навчання як одна з умов підвищення інноваційної культури вчителя та учня» ( керівник – старший учитель Клименко Г.М.)

Налагоджена тісна співпраця Грунського ДНЗ та ЗОШ (спільна робота вихователів та вчителів початкових класів дає позитивні результати в підготовці дітей до навчання в 1 класі). Педагоги школи допомагають вихованцям знайти себе в житті. Адже не талановитих дітей не буває, кожен має свою іскорку. Тому більшість учителів керуються такими заповідями: поважай особистість вихованця, відчуй радість від спілкування з ним, не образь, дозволь учневі досліджувати, винаходити, створювати. На виконання програми роботи з обдарованими учнями "У кожній дитині - сонце" та з метою створення умов для пошуку, підтримки і розвитку інтелектуально й творчо обдарованих дітей у школі була налагоджена система роботи з обдарованими учнями. Банк даних обдарованої учнівської молоді у 2015 р. налічує 17 учнів, що становить 12 % від загальної кількості школярів.

У цьому навчальному році зросла кількість учасників Міжнародних та Всеукраїнських інтерактивних конкурсів: знавців природознавчих наук «Осінній колосок», «Весняний колосок», інформатики - «Бобер», математики - «Кенгуру», суспільних наук - «Кришталева сова», Всеукраїнської українознавчої гри «Соняшник».

Школа підключена до мережі Інтернет. Використовується в управлінській діяльності, навчально-виховному процесі, позакласній та позашкільній виховній роботі 29 комп'ютерів, мобільний мультимедійний комплекс, мультимедійна дошка.

У школі функціонує шкільна бібліотека з читальною залою та сховищем для підручників (бібліотекар Маляренко Л.І.) Бібліотечний фонд становить близько 20000 тисяч друкованої продукції. Щорічно в школі проводяться предметні тижні, які допомагають учителям та адміністрації виявляти та розвивати обдарованих, творчо мислячих дітей. У рамках цих тижнів школярі беруть участь у вікторинах, конкурсах, готують презентації, проекти, проводять заходи спільно з дитячою музичною школою, Грунською бібліотекою-філією, Грунським народним літературно-меморіальним музеєм, Грунським будинком культури. Учителями-предметниками організовувалися і проводилися виховні заходи, тематичні вечори, які сприяють формуванню активної громадянської позиції, вчать бути гідними своєї Вітчизни.

Вихованці беруть участь у різноманітних творчих та інтелектальних конкурсах районного та обласного рівнів:

• Всеукраїнський конкурс учнівської творчості (Ровінець Юлія, 10 клас, І місце у районному етапі, номінація «Література»);
• Міжнародний мовно-літературний конкурс ім. Т.Г.Шевченка (Шевченко Тетяна, 5 клас, І місце у районному, участь у обласному етапі);
• ХV Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика (Шевченко Тетяна, 5 клас, І місце у районному, участь у обласному етапі; Пророк Анна, 6 клас, ІІ місце; Кулик Анастасія, 4 клас, ІІІ місце)
• Всеукраїнський конкурс-есе «Я - європеєць» (Тунік Євгеній, 10 клас);
• Всеукраїнський літературно-мистецький конкурс «Я гордий тим, що українець зроду» (Тунік Євгеній, 10 клас, Кущ Дарина, 4 клас, Максаков Єгор, 4 клас, Євтушенко Владислав, 8 клас). Вірші Туніка Євгенія увійшли до збірки обласної організації «Просвіта».
• Перерва Андрій взяв участь у районному етапі обласної краєзнавчої вікторини «Рідна Сумщина».
• Кучер А. взяв участь у олімпіаді випускників МАУП, став переможцем першого та учасником фінального туру.

У цьому навчальному році зросла кількість учасників Міжнародних та Всеукраїнських інтерактивних конкурсах: знавців природознавчих наук «Осінній колосок», «Весняний колосок», інформатики «Бобер», математики «Кенгуру», Всеукраїнської українознавчої гри «Соняшник», суспільних дисциплін «Кришталева сова». Шардаков Віталій взув участь у районному засіданні поетичної вітальні «Джерельце», Зарєзов Ігор та Вельбой Антон - у роботі районної «Школи лідерів». Степанова Анастасія є членом районної Малої Академії Наук у секції «Література».

Певні досягнення є і серед спортсменів нашої школи. Яковенко Олексій, Федоренко Софія, Туркін Віталій, Овсяник Інна взяли участь у змаганнях з легкоатлетичного кросу, у змаганнях з футболу серед хлопців команда школи зайняла ІІІ місце, команда дівчат з футзалу – 4 місце. У змаганнях допризивної молоді команда у складі Цирліна Віталія, Кучера Андрія, Зарєзова Ігора, Пшенички Руслана, Копиці Олексія виборола І місце, у туристичному зльоті на приз «Бабине літо» Кучер А. зайняв ІІІ місце, Овсяник Інна – І місце. У змаганнях з легкої атлетики команда у складі Бугай А., Овсяник І., Пірятинець Т., Туркіна В. та Яковенка О. вибороли 3 перших, 1 друге та 2 третіх місця.

Виховання учня в школі і сім’ї – щоденний нерозривний процес. Тому педагогічний колектив працює в тісній співпраці з батьківським колективом з метою створення найсприятливіших умов для самореалізації та розвитку школяра. Батьки є соціальним замовником школи, а тому беруть активну участь у навчально-виховному процесі. Класні керівники тісно співпрацюють із сім’ями своїх вихованців: відвідують дитину вдома, спілкуються з родиною. Однією з традиційних форм роботи з батьками в школі є класні батьківські збори, тематика яких підбирається з врахуванням вікових особливостей дітей. У проведенні зборів бере участь адміністрація школи. Учителі-предметники проводять творчі уроки із залученням батьків, уроки-громадські огляди знань тощо. Стали традиційними такі форми роботи, як "Тато, мама і я - спортивна сім'я", "Тато, мама і я - читаюча сім'я" тощо.

Важливим аспектом збереження здоров’я учнів є створення умов для раціонального харчування дітей протягом перебування у школі. Гарячим харчуванням охоплено 100% школярів.

Постійно здійснюється заміна шкільних меблів на сучасні, нові. Оновлено парти і стільці в 1 кабінеті початкового навчання, у кабінетах математики, історії і суспільних дисциплін, української мови та літератури, кабінеті інформатики корпусу №1, кабінеті інформатики корпусу № 2, кабінеті зарубіжної літератури, англійської мови. Останнім часом переобладнано кабінет зарубіжної літератури, історії і суспільних дисциплін, інформатики, захисту Вітчизни, англійської мови. Створено кабінет педагога-організатора, тренінгову кімнату. Виходячи з вищезазначеного та розв’язуючи завдання державного законодавства, нормативних документів Міністерства освіти і науки України, місцевих органів управління освітою, педагогічний колектив розпочинає працювати над науково-методичною проблемою: «Оптимізація інноваційної діяльності з метою оволодіння учнями сільської школи ключовими компетентностями, забезпечення якісної освіти в умовах реформування та реалізації Державних стандартів початкової, базової та повної загальної середньої освіти».

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Лавриненко Валентина Яківна