Відмінності між версіями «Психологія Столяров В. О.»

Матеріал з HistoryPedia
Перейти до: навігація, пошук
(Інтерактивні практичні заняття)
(Інтерактивні практичні заняття)
Рядок 25: Рядок 25:
 
ситуації, знання власних можливостей та ресурсів, ступенів розвитку. Тому умови виникнення та характер проявів стресу однієї людини завжди
 
ситуації, знання власних можливостей та ресурсів, ступенів розвитку. Тому умови виникнення та характер проявів стресу однієї людини завжди
 
відрізняються від проявів стресу в інших. Прояви професійного вигорання дуже різноманітні. Зокрема, вигорання може виявлятися у депресивному стані, підвищеній втомлюваності і спустошеності, втраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, у негативних настановах щодо роботи й життя в цілому.  
 
відрізняються від проявів стресу в інших. Прояви професійного вигорання дуже різноманітні. Зокрема, вигорання може виявлятися у депресивному стані, підвищеній втомлюваності і спустошеності, втраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, у негативних настановах щодо роботи й життя в цілому.  
#Діяльність людини і, особливо, вчителя через її напружений характер, як правило, супроводжується зниженням працездатності за рахунокпорушення функціонального стану, падіння активності психічних функцій тощо. Педагогічна діяльність завжди була і є перенасиченою стресогенами,
+
#Діяльність людини і, особливо, вчителя через її напружений характер, як правило, супроводжується зниженням працездатності за рахунокпорушення функціонального стану, падіння активності психічних функцій тощо. Педагогічна діяльність завжди була і є перенасиченою стресогенами, адже педагог несе відповідальність перед учнями, їх батьками, перед собою та суспільством. Щохвилини – за життя та здоров’я своїх учнів, постійно – за рівень іх знань, умінь та навичок у навчальному предметі та вплив на розвиток особистості, глобально – за розвиток нового покоління громадян. Праця учителя зазвичай є емоційно напруженою, відбувається в умовах активної міжособистісної взаємодії.Головною причиною  вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ(Синдром вигорання). Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена ​​тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
адже педагог несе відповідальність перед учнями, їх батьками, перед собою та суспільством. Щохвилини – за життя та здоров’я своїх учнів, постійно – за рівень іх знань, умінь та навичок у навчальному предметі та вплив на розвиток особистості, глобально – за розвиток нового покоління громадян. Праця учителя зазвичай є емоційно напруженою, відбувається в умовах активної міжособистісної взаємодії.Головною причиною  вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ(Синдром вигорання). Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена ​​тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
+
# У розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії: Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються
# У розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії:
+
в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад,невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів. Це знаходить вияв у таких симптомах, як переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
- Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються
+
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною діяльністю і собою як професіоналом; «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі;тривога й депресія –розвиток тривожності у професійній діяльності,підвищення нервовості, депресивні настрої.
в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад,невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові
+
Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може
симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом
+
почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється
+
Це знаходить вияв у таких симптомах, як: неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
постійністю, що вимотує, або посиленням факторів.
+
вплив настрою на професійні стосунки;емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
+
професійних стосунках;розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,відчуження згорнути будь-які комунікації;редукція професійних обов’язків – згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків.
1) переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови
+
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна
роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;
+
байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення.
2) незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною
+
Стадія може формуватися від 10 до 20 років. емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних обов’язків;емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
діяльністю і собою як професіоналом;
+
комунікаціях;особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та до професійної діяльності взагалі;психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
3) «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити
+
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо.
роботу чи професійну діяльність взагалі;
+
  #Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є використання методів саморегуляції. Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів, використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням. До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка, гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів; спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні, фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання” (реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря; читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
4) тривога й депресія – розвиток тривожності у професійній діяльності,
+
так. До спеціальних засобів саморегуляції належать: дихання: повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшуєе і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації; часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічне напруження; способи, пов’язані з керуванням тонусом м’язів: під впливом психічних навантажень виникають м’язові затиски, напруження. Уміння їх розслаблювати дає змогу зняти нервово-психічну напруженість, швидко
підвищення нервовості, депресивні настрої.
+
відновити сили; способи, пов’язані із впливом слів: відомо, що „слово може вбити, слово може окрилити”. Друга сигнальна система є вищим регулятором людської поведінки. Словесний вплив запускає свідомий механізм самонавіювання, відбувається безпосередній вплив на психофізіологічні функції організму. Формулювання самонавіювань будуються у формі простих і коротких тверджень із позитивною спрямованістю (без частки «не»); способи, пов’язані з використанням образів: використання образів пов’язане з активним впливом на центральну нервову систему переживань та емоцій. Багато з наших позитивних переживань, спостережень, вражень ми не запам’ятовуємо, але якщо „розбудити” спогади й образи, з ними пов’язані, то можна пережити їх знову і навіть посилити. І якщо словом ми впливаємо в основному на свідомість, то образи уяви відкривають нам доступ до потужних підсвідомих резервів психіки.--[[Користувач:Столяров Вадим Олександрович|Столяров Вадим Олександрович]] ([[Обговорення користувача:Столяров Вадим Олександрович|обговорення]]) 16:21, 15 лютого 2015 (EET)
- Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним
+
емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи,
+
потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює,
+
тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил,
+
енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена
+
дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може
+
почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час
+
формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.
+
Це знаходить вияв у таких симптомах, як:
+
1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований
+
вплив настрою на професійні стосунки;
+
2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у
+
професійних стосунках;
+
3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,
+
відчуження згорнути будь-які комунікації;
+
4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної
+
діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання
+
професійних обов’язків.
+
Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії.
+
Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій.
+
Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого
+
життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна
+
байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається
+
порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення.
+
Стадія може формуватися від 10 до 20 років.
+
1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі
+
перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,
+
автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних
+
обов’язків;2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних
+
комунікаціях;
+
3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення
+
професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким
+
доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та
+
до професійної діяльності взагалі;
+
4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення
+
фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та
+
психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі,
+
проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення
+
хронічних хвороб тощо.
+
  #Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є
+
використання методів саморегуляції.
+
 
+
Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів,
+
використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного
+
образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням.
+
 
+
До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка,
+
гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів;
+
спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні,
+
фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання”
+
(реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря;
+
читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто
+
так.
+
 
+
До спеціальних засобів саморегуляції належать:
+
 
+
дихання: повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшуєе і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшує
+
збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто
+
релаксації; часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень
+
активності організму, підтримує нервово-психічне напруження;
+
 
+
способи, пов’язані з керуванням тонусом м’язів: під впливом психічних
+
навантажень виникають м’язові затиски, напруження. Уміння їх
+
розслаблювати дає змогу зняти нервово-психічну напруженість, швидко
+
відновити сили;
+
 
+
способи, пов’язані із впливом слів: відомо, що „слово може вбити, слово
+
може окрилити”. Друга сигнальна система є вищим регулятором людської
+
поведінки. Словесний вплив запускає свідомий механізм самонавіювання,
+
відбувається безпосередній вплив на психофізіологічні функції організму.
+
Формулювання самонавіювань будуються у формі простих і коротких
+
тверджень із позитивною спрямованістю (без частки «не»);
+
 
+
способи, пов’язані з використанням образів: використання образів
+
пов’язане з активним впливом на центральну нервову систему переживань та
+
емоцій. Багато з наших позитивних переживань, спостережень, вражень ми
+
не запам’ятовуємо, але якщо „розбудити” спогади й образи, з ними
+
пов’язані, то можна пережити їх знову і навіть посилити. І якщо словом
+
ми впливаємо в основному на свідомість, то образи уяви відкривають нам
+
доступ до потужних підсвідомих резервів психіки.--[[Користувач:Столяров Вадим Олександрович|Столяров Вадим Олександрович]] ([[Обговорення користувача:Столяров Вадим Олександрович|обговорення]]) 16:21, 15 лютого 2015 (EET)
+
  
 
==== Індивідуальні заняття ====
 
==== Індивідуальні заняття ====

Версія за 17:33, 15 лютого 2015

Інтерактивні практичні заняття

Доброго дня! Сьогодні ми починаємо інтерактивні заняття, обговорюємо тему гендерних аспектів навчання та виховання. Після вивчення матеріалів, що розміщено на моїй сторінці, дайте, будь ласка, стислі відповіді на запитання: 1. Розкрийте поняття "гендер" 2. Які гендерні стереотипи зустрічаються в педагогічній діяльності? 3. Яку роль в становленні особистості відіграє статева ідентифікація? 4. Як в навчально-виховному процесі враховуються відмінноісті у навчанні, спілкуванні хлопців та дівчат?--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 11:48, 29 січня 2015 (EET) Доброго дня Марина Євгенівна!

  1. зміст поняття "гендер" полягає перш за все в ідеї соціального моделювання чи конструювання статі.соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини. На відміну від біологічної статі, гендер виступає набором соціально рольових самоідентифікацій (самовизначень), які можуть збігатися з суто біологічними статево-рольовими стереотипами або суперечити їм.
  2. гендерні стереотипи - культурно і соціально обумовлені уявлення про якості і нормах поведінки чоловіків і жінок.Починаючи з дитячого садка і до аспірантури, всі відносини всередині освітніх установ відтворюють закладені в культурі уявлення про жінок як підлеглих, залежних, шанобливих і не прагнуть до досягнень, а про чоловіків як домінуючих, незалежних і "досяжних".освітні установи відображають гендерну стратифікацію суспільства та культури в цілому, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків.
  3. Статева ідентифікація - ототожнення себе з фізичною і психологічною статтю чоловіка чи жінки і прагнення відповідати тим прийнятим у культурі, насамперед у сім'ї, стереотипам чоловічої і жіночої поведінки.Відіграє важливу роль у встановленні особистості.
  4. Підчас навчання в середній школі не враховуються ґендерні особливості дітей. Проявами вкорінення ґендерних стереотипів в школах залишається розподіл хлопців та дівчат для занять на уроках фізкультури та праці, відсутність ґендерного компоненту в програмах та підручниках, відношення вчителів до дітей не як до учнів, а як до хлопчиків та дівчаток. Для того, щоб педагогічні працівники враховували ґендерні особливості своїх вихованців, вчені-педагоги та психологи рекомендують, по-перше, знати свою ґендерну домінанту, по-друге, розуміти, яка вона є у кожного з дітей.Традиційна полоролева соціалізація дівчаток і хлопчиків, в якій активно бере участь школа, продовжує відтворювати патріархальні стереотипи взаємодії статей у громадській та приватній сферах. Ці стереотипи все частіше вступають в протиріччя з реальними трансформаціями гендерних відносин в сучасному суспільстві, стають перешкодою для розкриття індивідуальностей, рівноправ'я статей, стійкого розвитку демократичних відносин. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від приналежності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам щодо статей. Для цього педагогічний колектив повинен володіти гендерною чутливістю, володіти методикою гендерного підходу до процесу гендерної соціалізації дівчаток і хлопчиків. Здійснювати гендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість і індивідуальність дитини у розвитку та вихованні вище традиційних рамок статі.--Столяров Вадим Олександрович (обговорення) 19:00, 29 січня 2015 (EET)

Доброго дня! Наша наступна тема "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми". Після опрацювання тексту на моїй сторінці дайте стислі відповіді на запитання. 1.Як визначають поняття "обдарованість"? 2.Які типи обдарованості описують в психологічній науці? 3. Назвіть види обдарованості. 4. З якими психологічними проблемами обдарованих дітей Ви зустрічались в педагогічній діяльності? Якщо Ваші відповіді на попередні запитання будуть потребувати коментарів, то буду їх робити.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:30, 5 лютого 2015 (EET)

  1. Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.
  2. Інтелектуальний тип,Академічний тип,Художній тип,Креативний тип, Лідерська, або соціальна обдарованість,Психомоторна або спортивна обдарованість.
  3. Існує загальна і спеціальна обдарованість. Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість.
  4. В частини дітей з високим інтелектуальним та художньо-естетичними можливостями виникають проблеми в спілкуванні, відсутні навички соціальної поведінки. Це може передувати конфлікту з однолітками. Обдарована дитина починає шукати собі інших для спілкування : з молодшими чи старшими. Нерідко ці діти мають проблеми емоційного розвитку, коли в складних ситуаціях вони виявляють явно інфантильну реакцію ( критичне зауваження викликає сльози, а будь-який неуспіх приводить до розпачу). У обдарованих дітей виникають проблеми пов’язані з фізичним розвитком. Деякі з них уникають усього, що вимагає фізичних зусиль, для них обтяжливі уроки фізкультури.Складною є проблема вольових навичок, або проблема саморегуляції. Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу. Проблема креативності у цих дітей виникає швидше як наслідок особливої спрямованості на засвоєння знань. Особливо це відбувається у дітей з прискореним темпом розумового і вікового розвитку. --Столяров Вадим Олександрович (обговорення) 18:12, 6 лютого 2015 (EET)

Доброго дня! Я Вам дуже вдячна за своєчасні і структуровані відповіді.Тема нашого вивчення – «Профілактика професійного вигорання». Після опрацювання відповідної літератури дайте стислі відповіді на запитання. 1. Що таке «професійне та емоційне вигорання»? 2. Які фактори впливають на виникнення синдрому «вигорання»? 3. Які ознаки та симптоми професійного вигорання педагогів? 4. Назвіть ефективні засоби профілактики професійного вигорання вчителів.--Троіцька Марина Євгенівна (обговорення) 12:21, 12 лютого 2015 (EET) Доброго дня Марина Євгенівна!

  1. Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості. Розрізняють професійне та емоційне вигорання, хоча обидва ці прояви

взаємопов'язані. Людина рано чи пізно ризикує зіткнутися з проблемою тоді, коли довго терпить стреси, корені яких - у надлишку спілкування. Стрес є особливим психічним станом, який розвивається під впливом надзвичайних умов та ситуацій професійної діяльності. Це поняття об’єднує широке коло явищ, пов’язаних із зародженням, проявом та наслідками впливів зовнішньої середи, часто з конфліктними ситуаціями, відповідальними завданнями тощо. Стрес це в більшості реакція на взаємодію між особистістю та оточуючим світом, продукт когнітивних процесів людини, складу мислення та оцінки ситуації, знання власних можливостей та ресурсів, ступенів розвитку. Тому умови виникнення та характер проявів стресу однієї людини завжди відрізняються від проявів стресу в інших. Прояви професійного вигорання дуже різноманітні. Зокрема, вигорання може виявлятися у депресивному стані, підвищеній втомлюваності і спустошеності, втраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, у негативних настановах щодо роботи й життя в цілому.

  1. Діяльність людини і, особливо, вчителя через її напружений характер, як правило, супроводжується зниженням працездатності за рахунокпорушення функціонального стану, падіння активності психічних функцій тощо. Педагогічна діяльність завжди була і є перенасиченою стресогенами, адже педагог несе відповідальність перед учнями, їх батьками, перед собою та суспільством. Щохвилини – за життя та здоров’я своїх учнів, постійно – за рівень іх знань, умінь та навичок у навчальному предметі та вплив на розвиток особистості, глобально – за розвиток нового покоління громадян. Праця учителя зазвичай є емоційно напруженою, відбувається в умовах активної міжособистісної взаємодії.Головною причиною вважається психологічне, душевне перевтома. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми), у людини порушується стан рівноваги, що неминуче призводить до РЕВ(Синдром вигорання). Встановлено зв'язок виявлених змін з характером професійної діяльності, пов'язаної з відповідальністю за долю, здоров'я, життя людей. Ці зміни розцінені як результат впливу тривалого професійного стресу. Серед професійних стресорів, що сприяють розвитку РЕВ, відзначається обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня, велика емоційна насиченість актів взаємодії. У низки фахівців стресогенність взаємодії обумовлена ​​тим, що спілкування триває годинами, повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами виступають хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависті.
  2. У розвитку синдрому вигорання виділяють три стадії: Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються

в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад,невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів. Це знаходить вияв у таких симптомах, як переживання психотравравмуючих обставин – людина сприймає умови роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;незадоволеність собою - незадоволеність власною професійною діяльністю і собою як професіоналом; «Загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі;тривога й депресія –розвиток тривожності у професійній діяльності,підвищення нервовості, депресивні настрої. Друга стадія (Фаза «резистенції») - характеризується надмірним емоційним виснаженням. Спостерігається відсутність інтересу до роботи, потреби в спілкуванні: не хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, підвищена дратівливість, збільшення кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років. Це знаходить вияв у таких симптомах, як: неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки;емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у професійних стосунках;розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість,відчуження згорнути будь-які комунікації;редукція професійних обов’язків – згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків. Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблем типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років. емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу,автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних обов’язків;емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях;особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та до професійної діяльності взагалі;психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо.

#Ефективним засобом профілактики „синдрому професійного вигорання” є використання методів саморегуляції. Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів, використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного образу, управління м’язовим тонусом та глибоким диханням. До природних прийомів регуляції організму відносяться сміх, посмішка, гумор; думки про щось гарне, приємне; потягування, розслаблення м’язів; спостереження за пейзажем за вікном; розглядання квітів у приміщенні, фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей; „купання” (реальне чи уявне) у сонячних променях; вдихання свіжого повітря; читання віршів; висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто

так. До спеціальних засобів саморегуляції належать: дихання: повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшуєе і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації; часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічне напруження; способи, пов’язані з керуванням тонусом м’язів: під впливом психічних навантажень виникають м’язові затиски, напруження. Уміння їх розслаблювати дає змогу зняти нервово-психічну напруженість, швидко відновити сили; способи, пов’язані із впливом слів: відомо, що „слово може вбити, слово може окрилити”. Друга сигнальна система є вищим регулятором людської поведінки. Словесний вплив запускає свідомий механізм самонавіювання, відбувається безпосередній вплив на психофізіологічні функції організму. Формулювання самонавіювань будуються у формі простих і коротких тверджень із позитивною спрямованістю (без частки «не»); способи, пов’язані з використанням образів: використання образів пов’язане з активним впливом на центральну нервову систему переживань та емоцій. Багато з наших позитивних переживань, спостережень, вражень ми не запам’ятовуємо, але якщо „розбудити” спогади й образи, з ними пов’язані, то можна пережити їх знову і навіть посилити. І якщо словом ми впливаємо в основному на свідомість, то образи уяви відкривають нам доступ до потужних підсвідомих резервів психіки.--Столяров Вадим Олександрович (обговорення) 16:21, 15 лютого 2015 (EET)

Індивідуальні заняття

Консультації

Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)

Проведення та перевірка модульного контролю