С. Землянка

Географія

Розташування

Землянка - село, центр сільської ради Конотопського району, Сумської області. Розташоване за 30 км від райцентру. Існуюче. Кількість дворів у сільській раді - 224, жителів – 485. На території сільської ради здійснюють діяльність: Землянська сільська рада, сільсь¬когосподарське підприємство TOB АФ "Довіра", фельдшерський пункт, Землянський НВК «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», сільський клуб та бібліотека, поштове відділення, приватні крамниці.

Історія

За переказами, село Землянка виникло у середині XVII століття. ( 1778 р.) Достовірних історичних матеріалів про час його виникнення та походження назви не виявлено.

На землях ТОВ АФ "Довіра" знаходиться древній курган.

Першими поселенцями були біженці з Правобережної України, які тікали від гніту поль¬ських поміщиків. Селилися на території села і біженці з сусідніх губерній Російської імперії. Його територія відносилася до так званої Слобідської України. У селі існує переказ, що першим поселенцем був Коршик. Ще й зараз Землянку іноді назива¬ють '"Коршиків хутір".

Історичні події села.

За царювання Катерини II Землянка і кілька навколишніх сіл - Сафонове, Дич, Нечаївка, В'язове, Дуброва, Рокитне, Білоусівка, Тернівка, Ново-Леонтіївка, Попова Слобода, Грузьке, Олександрівка, Гвинтове, Дубинка - належали генералові царської армії Кирилу Черепу. Його маєток знаходився у селі Грузькому, а в Землянці - його сина Андрія, якого тут прозвали "рябий пан", гвардії поручик, холостяк. У Землянці Андрій Череп мав селітровий, винокурний, цегельний і шкіряний заводи. Вся земля в ceлі - 2 тисячі гектарів - належала Черепу. Селяни мали городи по 0,5 десятини. Після реформи 1861 року селяни одержали 775 десятин землі, або в середньому по 1,5 десятини на кожну сім'ю. У селі на той час мешкало 517 сімей. Решта землі - 1525 десятин - залиши¬лася в користуванні поміщика. Звільнення селян з кріпацтва відбулося в таких же умовах, як і по всій країні. Викупні платежі зовсім розорили їх. І селяни після звільнення змушені були відпрацьовувати два дні на тиждень на панщині. Старожили розповідали, що в кінці XIX століття в селі проживали десь близько 350 сімей. Поміщицька земля була розділена між нащадками Черепа Кирила: Черепа Михайла Васильовича, який проживав у селі Дубинка, а землю мав і в Землянці, Черепа Миколи Олександровича, який проживав у Землянці, і двох їхніх родичів панів Черепових, які володіли 62 десятинами землі. У цей час з'являються і нові землевласники: Власенко Свирид Григорович, виходець із Сім'янівки, який купив землю у Черепа Леонтія. Майже одночасно з Власенком частину землі у Черепа купив і поміщик Терещенко. Поселився він у старому маєтку Черепа на вулиці Червоній у селі Грузькому. Таким чином, з усієї землі, що є в Землянці - 2300 га - у володінні поміщиків було 1525 га, а в користуванні селян залишилося 774 га або стільки ж, як і відразу після реформи 1861 року. Таке співвідношення у володінні землею не мінялося до Жовтневої революції 1917 року. Кількість земель, що була у користуванні селян, не могла забезпечити нормального існуван¬ня землянців. Тому багато жителів села змушені були шукати заробітків десь в іншому місці. В основному у Конотопських залізничних майстернях (тепер КВРЗ). В 1905 році земельні володіння в селі належали поміщикам Черепам: Ганні, Миколі,Володимиру; Терещенку і Власенку. Революційна хвиля 1905 року, яка прокотилася по всій країні, захопила і наш край. Вона насувалась із Конотопа. На той час в Землянці існувала група соціал-демократів: Владіміров Іван Васильович, Федірко Леонтій Корнійович, Соловей Данило Кононович. Крім них в селі були есери: Вегера Гаврило Максимович, Григор'єв Лука Ми¬хайлович. У листопаді 1905 року у Грузькому, яке було волосним центром, жандарми арештували соціал-демократа Лисенка, який працюючи машиністом на залізниці, доставляв листівки з Дніпропетровська. Ця подія сколихнула населення навколиш¬ніх сіл. Калина Степан в Грузькому та Ретота Олексій із Землянки виступили перед великим натовпом людей, який зібрався в Грузькому майже з усієї волості. Люди вимагали звільнення Лисенка. Становий пристав намагався заспокоїти натовп, обіцяючи звільнення заарештованого. Пристава зіпхнули з ґанку і побили. Урядник почав стріляти в натовп і убив Кисляка Степана. Обурені такою поведінкою урядника, сміливці кинулися навздогін і убили його. Для придушення повстання прибула рота солдат, яка знаходилася в економії Терещенка на Красному. Народ розбігся, але другого дня зібрався знову, і знову був розігнаний солдатами. Похорони Кисляка Степана перетворилися у демонстрацію, в якій брали участь жителі майже всієї Грузчанської волості. Селяни Землянки направили делегацію до Черепа Миколи із завданням будь-що домогтися передачі землі селянам. В делегацію входили Ретота Олексій Андрійович і Брисюк Д.П. Але ця місія закічилась безрезультатно. Пан просто прогнав селян. Була направлена делегація і до поміщика Терещенка, з таким же завданням. Викликані козаки розігнали делегацію, дуже побивши при цьому Солдатенка Івана. Для придушення селянського заворушеня у грудні 1905р. прибули інгуші.З їх допомогою були заарештовані керівники повстання :Калина Степан (с.Грузьке), який потім був повішений у Києві, Ретота Олексій Андрійович, якого судили двічі: 1-й раз на 25 років, 2-й - на 15 років. Він помер у тюрмі. Були також заарештовані: землянський староста Осадчий Гаврило, а також Вегера Гаврило Максимович, Владіміров Іван Васильович, Чумак Василь. У селі і далі панували поміщики. Таке становище залишалося аж до Жовтневої революції 1917-го року. Земля стала, як і заводи і фабрики, народною власністю.. В кінці березня 1918 року в Землянку прийшли війська німецького кайзера. Для боротьби з ними в районі створюються партизанські загони. До партизанських загонів вступають і вихідці із Землянки: Брисюк Д.П., Ткаченко О.В., Хорошко І.О. та інші. Великим поштовхом до розгортання партизанського руху було поява з'єднання К.Є.Ворошилова в нашому районі. В бою на станції Дубов'язівка з німецькими військами разом з луганськими партизанами бились і землянські партизани. Окремі з них :Хорошко І.О., Коваленко С.Т., та інші повернулись після громадянської війни в село. Інші , як Зубченко М.С., загинули на фронтах громадянської війни. Після закінчення війни особливих подій у Землянці не було аж до 1920 року. В селі в цей час не було партійної організації. Село було небагатим. В Землянці був тільки один" куркуль" Щикінський-Ковальов. Він мав найману робочу силу, але наймити працювали не на землі, як це буває у переважній більшості "куркульських" господарствах, а у млині , який приводився в рух двигуном, що працював на нафті та в слюсарній майстерні, де працював і він сам. Комсомольська організація в селі виникла в 1925 році. Першими комсомольцями були : Лях Іван Петрович секретар організації, Жданов Іван Антонович, Личкун Олексій Григорович, Чумак Гнат Демидович, Лифар Олексій Васильович. Всі вони, крім Лифаря О.В., загинули у роки Великої Вітчизняної війни. Комсомольська організація села на початку своєї діяльності зосередила увагу на культурноосвітній роботі. Силами комсомольців у селі був створений клуб, який став центром діяльності організації. Комсомольці часто читали доповіді, проводили бісіди, давали концерти і вистави. Партійна організація виникла в 1932 році. Органі-заторами її були : Солдатенко Т.Д. і Глибченко М.П. Але до виникнення парторганізації в селі були комуністи- робітники. Вони стояли на обліку в Конотопських парторганізаціях за місцем роботи. Таким, наприклад, був Брюхно Г.З., член партії з 1920 року. Колективізація в селі розпочалася в 1929-1930 роках. Був створений перший колгосп "Червоний партизан", до якого ввійшли 150 господарств. У 1931 році до колгоспу вступили майже всі сім’ї. В результаті цього було створено ще два колгоспи: ім. МОДБРу (Міжнародна організація допомоги борцям революції), головою якого був обраний Лифар Михайло Павлович, і "1 Травня" голова Закорко Юхим Васильович. Колгоспи ці були дрібні, приблизно по 700 га землі, тому в 1932 році землянські колгоспи були злиті в один колгосп "Більшовик". Головою колгоспу було обрано безпартійного колгоспника Брюхна Івана Некифоровича. У 1933 році 10 квітня на звітно-виборчих зборах було обрано головою колгоспу комуніста Романенка Михайла Трохимовича. В 1937-му році колгосп "Більшовик" перейменовано у колгосп ім.Калініна. З 1926 по 1927 p.p. с.Землянка входила до Гружчанського району Конотопської округи, про що є записи в архівах*, а з 1927р.до Конотопського району Київської області. З 1932 р. по 1939р. с.Землянка входила до Чернігівської області Конотопського району (з1935р. Дубов'язівського району). В 1939р. наше село ввійшло до новоствореної Сумської області Дубов'язівського району (з 1957 р. Конотопського району).

• [ 10 лютого 1926 р. постановою Курського губвиконкому частина Рильського повіту була передана Україні. Постановою І з'їзду Рад робітничих, селянських, червоноармійських депутатів Гружчанського району Гружчанська волость передана від Росії і перейменована в район, до складу якого ввійшли сільради — Козаченська, Бочечківська, Духанівська, Гвинтівська, Анюшинська, Нечаївська. Гружчанська. Землянська, Дубинсько-Чепелівська, Тєрнівська, Салтиківська, Ракитно-Дубровська, Головинська, Поповослобідська.

ДАСО. ФР. 1685. Oil. 1. Сир. 6. Арк. 6-8. ФР. 4653. Он.1. Спр. 652. Арк. 173. Спр. 893. Арк. 19. Постановою Конотопського окрвиконкому від 6 жовтня 1927 р. з15 жовтня ліквідовано Алтинівський, Гружчанський, Охраміївський, Чорнотицький райони Конотопської округи. Сільради Гружчанського району було приєднано: до Конотопського району — Бочечківська, Козаченська, В'язівська, Дубинська, Гружчанська, Землянська, Березівська. ДАСО. ФР. 4653. On. 1. Спр. 1619. Арк. 2, 312.]

15 жовтня 1932 р. було створено Чернігівську область, до якої відійшли райони Київської області — Глухівський, Конотопський. Кролевенький, Новгород-Сівсрський. Середино-Будський, Шосткинський та райони Харківської області — Буринський. Недригайлівський, Путивльський. Роменський. Талалаївський. Собрание узаконений й распоряжений рабоче-крестьянского ІІравительства Украйни. - 1932. -№28. - Ст. 170. На розвиток постанови від 22 січня 1935 р. прийнято постанову"Про склад нових адміністративних районів Чернігівської області" від Плютого 193.5 р., якою розукрупнено Глухінський. Конотопський, Недригайлівський. Путивльський. Роменський, Середин Будський та Шосткинський райони. Було створено: ...Дубов'язівський район — з Дубов'язівської, Сім'янівської. Шевченківської. Кошарівської. Фесівеької, Карабутівської, Жовтневої. Рокитянської.Салтиківської, Землянської, Грузької. Дубинської, В'язівської, Коханівської.Шпотівської, Михайло-Ганнівської, Крупської, Юрївської. Тернівської сільрадКонотопського району.... Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. - 1935. - Л» 5. - Ст. 25. Сумська область з центром в м. Суми створена 10 січня 1939 р. До її складу ввійшли: Білопільський, Великописарівський, Грунгький, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецьклй, Улянівський, Хотінський, Штепівський райони Харківської області; Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевенький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський. Середино-Будський, Смілівський, Талалаївський. Хильчицький, Червоний, Шалигинський.Шосткинський, Ямпільський райони Чернігівської області: Липоводолинський і Синівський райони Полтавської області. Ведомости Верховного Совета СССР. - 1939. -№І. Указом Президії Верховної Ради (7 червня 1957р.) ліквідовано: Дубов'язівський район з передачею Дубов'язівської селищної, В'язівської. Гружчанської, Дубинської, Землянської, Салтиківської. Сем'янівської, Тернівської, Шевченківської сільрад до Конотопського району ... ДАСО. ФР. 2196. Оп. 9. Спр. 1375. Арк. 54-55.

Одним з найважчих і найтрагічніших періодів історії Землянки був голодомор 1932-1933 років. Він починався в Україні ще у грудні 1931 року. Нереальні завищені плани хлібозаготівель і посуха у 1932-1933 роках, призвели до загибелі мільйонів українців. Були створені так звані "буксирні бригади", досвід яких широко пропагувався. "Буксирні бригади" з активістів нишпорили по дворах і хатах із щyпами, вишукуючи зерно, перекопуючи землю і сади у пошуках зерна, як сталінські опричники. На селян накладали великі штрафи, позбавляли права землекористування, обмежили їх право на пересування до великих міст введенням паспортного режиму. Тривав голодний терор проти власного народу, який призводив не лише до масової голодної смерті українців, а й до розстрілів непокірних, людожерства, дитячої безпритульності. Скільки всього людей загинуло в нашому селі під час голодомору не підраховано. Та це, мабуть, зробити неможливо, тому що вже в 1943 році працівники ДПУ забрали та знищили документи, де згадувалося, хто, де і коли помер, де похований. 19 квітня 2008 р. біля пам'ятника загиблим воїнам за сприяння голови РДА В.Г.Калити та під¬тримки ДП "Конотопський лісгосп" встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років. Мартиролог по с.Землянка складено за свідченнями очевидців Голодомору: Безпалий Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Вегера Раїса Трохимівна, померла в 1933 р., свід. Личкун В.Ф. Личкун Ганна Федорівна, сел., померла в 1932 р., свід. Личкун В.Ф. Личкун Михайло, сел., помер у 1933 р., свід. Личкун В.Ф. Носок Кузьма та сім'я, сел., померли в 1932 р., свід. Личкун В.Ф. Осадчий Олексій, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Павлови (по вул..),сім'я, сел., померли в 1933 р., свід. Рябовол В.Т. Шаповал Василь, сел., помер у 1932 р., свід. Брек В.І. Шуляк Олена Данилівна, сел., померла в 1933 р., свід. Рябовол В.Т. Трагічна сторінка історії села Землянка в період Великої Вітчизняної війни нерозривно пов’язана з історією Конотопщини. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, головою Землянської сільської ради був Биркун Василь Юхимович (з Грузького), а головою колгоспу - Іван Климович Откидач. Бойові дії на території району велися з 6 по 18 вересня 1941 року та з 3 по 11 вересня 1943 року. У бойових діях у вересні 1941 року брали участь 3-й повітряно-десантний корпус, 293-я, 227-а стрілецькі дивізії, зведена група у складі 791-го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії і 42-го стрілецького полку, що входили до 40-ї армії Південно-Західного фронту. В окупації Конотопщина перебувала з 18 вересня 1941 року до 11 вересня 1943 року. 15 серпня 1941-го року німецько-фашистські війська окупували і територію нашого села. В селі діяла комендантська година: з 19.00 до 5 ранку. Введено податок на собак - 5 крб. на місяць, заборонялося мисливство, за зберігання зброї - розстріл. Радянські гроші пребувають в обігу нарівні з рейхсмаркою за курсом 1 марка = 10 крб. На примусові роботи до Німеччини гітлерівцями було відправлено Солдатенко Ганну Никифорівну, Коваленко Марію Миколаївну, Брюхно Марію Савеліївну, Солдатенко Олександру Микитівну, Коваленко Марію Тимофіївну . В тилу ворога для підпільної роботи була залишена група комуністів села Землянка: 1 .Биркун Василь Юхимович-голова сільської ради. 2.Кондрух Федір Михайлович -колгоспник З.Вегера Петро Семенович -механізатор 4.Лях Іван Гнатович -активіст села 5.Дудка Сергій Якович -колгоспник. б.Пилипенко Олександр Петрович -колгоспник 7.Глибченко Михайло Петрович - колгоспник. Подальша доля цих людей не відома. Німецько-фашистські загарбники постійно в селі не перебували. Вони призначили старостою села Хорошка Василя, завербували декілька чоловік в поліцію. Самі ж декілька раз навідувались у село.Особливих подій в роки війни в селі не відбувалося. Бої за визволення району почалися 3 вересня 1943 року. В них взяли участь 70-а гвардійська, 226-а, 132-а, 141-а, 143-я, 280-а стрілецькі дивізії, 248-а окрема курсантська стрілецька та 108-а танкова бригади, 1-а гвардійська артилерійська дивізія прориву, 65-й гвардійський міномет¬ний полк, 2-а винищувально-протитанкова бригада 60-ї армії Центрального фронту. 4-го вересня 1943-го року радянські війська вигнали ворога із села. Перед цим фашисти спалили приміщення сільської ради і три будинки , два з них в центрі села. Один із жителів села показав гітлерівцям невірний шлях відступу, за що його розстріляли. Випадково була вбита німцями і Солдатенко Кулина, яка поверталась із сховища додому. За роки війни загинуло, пропало безвісти 158 уродженців нашого села. На території села знаходиться пам’ятник загиблим воїнам, де поховані солдати, що загинули під час визволення Землянки: Котляр, Мендель, Шмулевич, червоноармієць Косарьов, та 7 невідомих воїнів. Чимало наших земляків в роки воєнного лихоліття суворо каралося органами держбезпеки CРСР за будь-який «сумнів», необережно висловлену думку про могутність та вишкіл ворожої армії, читання ворожих листівок, за розмови про тяжке матеріальне становище своїх сімей та про відсутність належної уваги до їх потреб з боку місцевої влади і т. п. Вдалося з’ясувати долю декількох із них. Список репресованих жителів села Землянка: БУЦИК Іван Андрійович, 1913 р н с Зем¬лянка, українець, освіта початкова Червоноармієць 915 СП. Арешт 2.01.1944. звинувачення за ст.ст.58-3, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим три¬буналом 246 СД 10.01.1944 виправданий Війсь¬ковим трибуналом 1 Українського фронту 18.04.1944 справа повернута на дослідування. Арешт 25.05. 1944, звинувачення за CT.CT.58-3,. 58-8, 58-10 ч.2 КК РРФСР. Військовим трибуна¬лом 60 армії 22.06.1944 справа закрита. (ДА УСБУ в СО, спр. П-5161). ГЛИБЧЕНКО Павло Васильович, 1891 р.н., с.Землянка, українець, освіта початкова. Черво¬ноармієць Віденського піхотного училища (м.Сталінськ). Арешт 26.06.1944. Військовим три¬буналом військового гарнізону м.Новосибірськ 11.08.1944 за ст.58-10 ч.2 КК РРФСР засуджений на 7 років ВТТ. Реабілітований 22.10.1991 Війсь-ковою прокуратурою Сибірського ВО. (ДА УСБУ в СО, спр. П-11824). КОВАЛЕНКО Яким Федорович, 1901 р.н.. с.Землянка, українець, освіта початкова, сигна¬льник 5 блокпосту залізничної станції Конотоп. Арешт 4.07.1941. Військовим трибуналом Московсько-Київської залізниці 23.08.1941 за ст.54-10 ч.2 КК УРСР засуджений до ВМП. Реабілітований 18.05.1993 Генеральною прокуратурою України. (ДА УСБУ в СО, спр.П-12527). ВЛАДИМИРОВ Самійло Іванович, 1902 р.н., с.Землянка, українець, освіта середня, секретар сільської ради. Арешт 21.09.1937. Чернігівським обласним судом 1.10.1938 за ст.54-10ч.1 КК УРСР засуджений на 5 років ВТТ. Реабілітований 28.04.1989 Верховним Судом УРСР. (ДА УСБУ в СО, спр. П-9819). ОЛЕХНОВИЧ Іван Іванович. 1893 р.н., м.Бєлосток (Польща), проживав у с.Землянка, поляк, освіта початкова, вантажник залізничної станції Бахмач Чернігівської област; Арешт 2.07.1938. Трійкою при управлінні НКВС по Чер¬нігівській області 26.09.1938 за ст.54-10 КК УРСР застосована ВМП. Розстріляний 2.10.1938 у м.Чернігів. Реабілітований 2.09.195а Військових» трибуналом Київського ВО. (ДАСО ф.Р-7641. оп.6, спр.989). Після визволення села від гітлерівських загарбників жителі села почали ліквідовувати наслідки чужоземних «господарювань», відбудовували господарство. В селі було чотири трактори, три автомобілі. Більша частина роботи виконувалася вручну або кіньми чи коровами. Автомобілі і трактори належали МТС. Урожаї були погані - по 7-10 центнерів з гектара. Але силами колгоспників господарство села піднімалося. Поступово збільшувався машинно-тракторний стан, поголів'я худоби, зростав добробут селян. Уже в 1950 році урожай на полях колгоспу становив 16-18 ц/га, було 6 тракторів. У 1953 році в селі провели радіо, а в 1959 - електрику. Спочатку її виробляла сільська електроста¬нція (динамомашина), а потім підключили до державної лінії.

Новітній період

Сучасний стан села. На початку 1960-х років колгосп ім. Калініна був приєднаний до колгоспу "Дружба" (с. Грузьке). 27 лютого 1987 року бригада відокремилася у самостійне господарство під колишньою назвою - колгосп ім. Калініна. Головою колгоспу був обраний Римаренко Олександр Миколайович. Народився Олександр Миколайович 13 січня 1956 року в с. Тернівка Конотоп¬ського району Сумської області в сім’ї хліборобів. Після закінчення середньої школи в 1973 р. вступив до Харківського сільськогосподарського інституту ім. Докучаєва, де здобув фах агронома. У 1978 р. був направлений в колгосп "Дружба" с. Грузське, де розпочав трудову діяльність агрономом. У 1978 -1979 рр. служив у лавах Радянської армії. Після закінчення служби повернувся до колгоспу і про¬довжив працювати агрономом. Одружився і разом з дружиною Лідією Миколаївною виховали двох доньок Марину та Лілю. З 1984 р. по 1987 р обіймав посаду головного агронома, а з 1987 р. очолив колгосп ім. Калініна. Приїхав у Землянку, вже маючи перед очима приклад того, який ривок можна зро¬бити вхопившись за вирі-шальну ланку — відбудову села. Адже, коли приймав ко¬лективне господарство, пра¬цездатного населення було лише 190 чоловік. В селі — переважно пенсіонери. Та і за таких умов всю¬дисущий голова допоміг вдихнути нове життя у це напівхутірне село. Воно по¬чало забудовуватися. Сюди потяглися люди. Свіжі си¬ли вливалися в розвиток тваринницт¬ва, механізації, допоміжних галузей. А молодим, насампе¬ред, потрібно житло. За цей період побудовано більше 30 житлових будинків, магазин, ФАП, приміщення для сільської ради та бібліотеки, дитячий садок на 50 місць. Було відремонтовано приміщення старої школи та сільського клубу. Та хіба тільки житло спо¬руджують землянці? Протягом двох років звели новий корівник з молочним блоком, реконструювали свинарник, кормоцех, критий тік. Було зведено 2 ангари для зер¬на, сушарку. Побудували гараж, ангар для зберігання сільськогосподарської техніки, склади для мінеральних добрив та ядохімікатів і тд. Велось будівництво доріг з твердим покриттям. Здійснено телефонізацію села. І все це власними сила¬ми, так званим господарсь¬ким методом. Олександр Миколайович зарекомендував себе висококваліфікованим спеціалістом, умілим організатором сільськогоподарського виробництва. Недарма за підсумками 1988 року колгосп ім.Калініна став переможцем у Всесоюзному змаганні та відзначений Перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, ВЦСПС, Ради Міністрів та ЦК ВЛКСМ Радянського Союзу. У 1988-1989 рр. у змаганні по виробництву тваринницької продукції в зимовостійловий період колгосп ім.Калініна нагороджений Грамотою ЦК КПРС, ВЦСПС, Ради Міністрів та ЦК ВЛКСМ СРСР , а також автобусом (якого не отримали, а отримали легковій автомобіль УАЗ – 469.) Славиться господарство і своїми орденоносцями: 1. Осадчий Микола Іванович Орден Трудової Слави ІІІ ст. в 1975 р. Орден Трудової Слави ІІ ст. в 1976 р. 2. Осадчий Микола Семенович Орден Трудового Червоного Прапора в 1976 р. Орден Знак Пошани в 1991 р. Медаль ВДНХ в 1977 р. Срібна медаль ВДНХ в 1989 р. 3. Личкун Віра Григорівна Орден Трудового Червоного Прапора в 1973 р. 4. Коцупал Лідія Петрівна Орден Знак Пошани в 1973 р. 5. Солдатенко Ганна Трохимівна Орден Трудової Слави ІІІ ст. в 1975 р. 6. Зубченко Пелагея Іванівна зоотехнік, заслужений працівник сільського господарства 1990 р. 7. Шаповал Борис Петрович Орден Трудової Слави ІІІ ст. в 1973 р. 23 березня 2000 р. на базі колективного господарства заснова¬но TOB АФ "Довіра" під керівництвом О.М. Римаренка. Товариство має 1538 га землі, яку передали в оренду пайовики с. Землянка. Агрофірма сьогодні - це високоорганізоване багато¬галузеве господарство. Головним напрямом роботи підпри¬ємства є вирощування зернових культур. Також агрофірма займається вирощуванням великої рогатої худоби та сви¬ней. Олександр Миколайович відповідально ставиться до збереження робочих місць для кожного члена товариства. Всього працює в господарстві 100 чоловік, у тому числі у галузі тваринництва - 48. У товарному виробництві господарства використовується 1500 га орендованої землі, де вирощуюються зернові культури, 950 голів великої рогатої худоби, в тому числі 250 корів, 100 голів свиней, з них 30 - основних свиноматок. Молочним стадом опікуються дев’ять операторів машинного доїння. Надій молока на фуражну корову за десять місяців 2011 року склав понад 2400 літрів. За рік очікують отримати до 3000 літрів. Молоко реалізується за прибутковими закупівельними цінами, першого та вищого гатунків. У тваринництві велику увагу приділяють відтворенню стада. Кожен рік для покращення продуктивності вводиться 26 нетелів на 100 корів, загалом до 90 голів, а малопродуктивні корови вибраковуються. Тому в господарстві вирощування нетелів на особливому контролі. З першого дня після народ¬ження телички розподіляються в окремі групи та отри¬мують відповідний раціон. А в літній період всі те¬лички формуються у великий гурт до 250 голів і переводяться на літньо-табірне утримання на луки, що орендуються в селі Хижки, бо в господарстві від¬сутні сільгоспугіддя. Щороку господарство виро-щує до 160 нетелів, з яких 70 голів реалізує на¬селенню. Галузь тваринництва пов¬ністю забезпечена і кормами, і кадрами. Заробітна плата виплачується своєчасно - два рази на місяць. Податкові платежі - сплачуються. Соціальна угода із сільською радою на 60 тис. грн виконується щороку. Маючи багаторічний досвід роботи, глибоку обізна¬ність у справах, бажання гідно оцінювати працю людей на землі, зацікавленість у достойному зростанні підростаючо¬го покоління та забезпеченні спокійної старості пенсіоне¬рів, Олександр Миколайович намагається вирішувати всі соціальні проблеми сьогодення, бере участь у розв'язанні соціальних питань села Землянка. Значні кошти виділяє господарство на соціально-культурні потреби. Постійну шефську допомогу отримують школа, дитячий содочок, фельдшерсько-акушерський пункт. А тому люблять і шанують односельці Олександра Миколайовича. Велику увагу приділяє Римаренко О.М. розвиткові спорту . Недарма футбольна команда "Довіра" с. Землянка виборола у 2001 р.- І місце в чемпіонаті району з футболу, у2002 р. ІІІ місце в чемпіонаті району з футболу, у 2003 р. І місце в чемпіонаті району з міні-футболу, у 28 вересня 2003 року стала фіналістом Кубку Губернатора з футболу серед сільських команд Сумської області. Значний досвід, наполегливість та принциповість керів¬ника господарства Римаренка Олександра Миколайовича, працьовитість та відданість селян рідній землі, використан¬ня новітніх агротехнологій є запорукою стабільного розвит¬ку TOB АФ «Довіра». У 2006 році за підтримки ТОВ АФ «Довіра» та кошти населення було проведено газифікацію села. На даний час газ підведено до 114 дворів. 1 січня 1993 року була відкрита Землянська сільська рада головою якої стала Мостівенко Антоніна Іванівна. З 1998 року та по теперішній час сільським головою працює Мозгова Неоніла Михайлівна. Неоніла Михайлівна - місцева, народилася у с.Землянка. Закінчила школу, потім - Глухівський педа¬гогічний інститут за спе¬ціальністю вчитель почат¬кових класів, і повернулась у рідне село вчителювати. Йшли роки, з’явилась своя сім’я з чоловіком виховували двох доньок, Людмилу і Тетяну. Був період, коли родина Мозгових виїхала з рідного села у місто Малин Жи¬томирської області, та хоча й добре їм жилось на новому місці, довелось знову повернутися у село Зем-лянку через аварію на Чорнобильській АЕС Малин потрапив до зони заб¬руднення, тож боялись за здоров'я дітей, їхнє май¬бутнє. З 1991 по 1998 роки Неоніла Михайлівна працювала завучем у Землянській школі., а з 1998 вона – беззмінний сільській голова. Має сільський голова захоплення. Вона бере активну участь у ху-дожній самодіяльності села, щедро ділиться з усіма пісенним талантом. Це жін¬ка, якій все вдається, яка будь-яку справу доводить до кінця і йде по життю з оптимізмом, яка вміє доб¬ром своєї душі ділития з людьми. До сільської ради в с.Землянка щоденно при¬ходять люди - кожен зі своїми клопотами і проб¬лемами, і усім їм сільський голова Неоніла Михайлівна Мозгова прагне допомог¬ти, розрадити, підняти настрій. Для кожного у неї знайдуться добрі слова, кожного вислухає і зро-зуміє, тому і поважають її у селі.

Воїни-інтернаціоналісти, уродженці нашого села, виконували військовий обов’язок на території Афганістану: Коцупал Анатолій Олександрович, Солдатенко Іван Іванович, Панащенко Ігор Сергійович, Тихоненко Микола Миколайович, Откидач Олексій Олександрович.

Справжнім лихом для України стала катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року. Наші односельці також брали участь у ліквідації наслідків аварії, це: Поволоцький Микола Михайлович, Солдатенко Олександр Григорович, Тихоненко Микола Миколайович, Постоєнко Анатолій Юрійович. 18 березня 2010 року на території села з благословіння єпархіального єпископа преосвященним Лукою, єпископом Конотопським і Глухівським, прагненням жителів села Землянка утворена православна громада Української православної церкви Московського патріархату, яку очолив і здійснює богослужіння настоятель Свято-Миколаївського храму села Грузьке ігумен Лаврентій. Землянка буквально потопає в ніжній зелені верб і верболозів, що ростуть в ярах і біля ставків природних і створених людськими руками. Біля своїх садиб землянці саджають фруктові дерева, берези, тополі, липи. Майже в кожному дворі розбиті квітники. Багато квітів і біля сільської ради, бібліотеки, фельдшерського пункту, контори місцевої агрофірми "Довіра", школи. На вулицях Землянки вже не побачиш хмизу, дров, будівельного матеріалу. Подекуди біліють свіжою деревиною відремонтовані громадські колодязі. Скрізь порядок і чистота. Землянка - село співуче, здавна славиться своїми талантами. Любили колись співати вечорами землянці, особливо у святкові дні. Збереться, було, кілька чоловіків та жінок до гурту, де не візьметься й музика, і вже дзвенить-переливається серед синьооких ставків і довгокосих зелених верб дзвінкоголоса пісня. "Люблять пісню й нині, - розповідає сільський голова Н. М Мозгова, - жодне свято не проходить без пісень. Особливо землянці люблять Новий рік та різдвяні свята. Ось коли можна душу відвести!" Учасники художньої самодіяльності наряджаються в щедрувальників і скоморохів. Очолюють звісно ж, процесію Дід Мороз і Снігуронька. Люди радо зустрічають бажаних гостей, частують і щиро вірять, що те, що їм побажали щедрівники - все збудеться. Заводіями та виконавцями всіх цих дійств виступають працівники сільської ради, бібліотекар Алєксєєнко С.В., вчителі і учні місцевої школи, працівники товариства "Довіра", звісно ж, завідуючий клубом М. Д. Зачепа. Тут як ніде, можна зустріти цілі династії водіів, трактористів, вчителів. Професії батьків, дідів "приживаються" у сім'ях, передаються з роду в рід.

Освіта

Історія школи починається ще задовго до подій 1917 р. тоді навчання дітей відбувалось у земських та церковних школах, де діти одержували початкову освіту. За переказами старожилів села школу було засновано у 1889 році. До революції 1917 року в Землянці школа знаходилася в 3-х будинках, в яких розмістилося 4 класи початкової школи. В ній діти навчалися читанню, письму, арифметики. В 1908 році було побудовано нове приміщення для школи. Ця будівля проіснувала досить довго. У 1985 році її було знесено. Школа була в основному для хлопчиків, дівчатка займалися домашніми роботами. В 1924 році було розпочато будівництво другого приміщення школи, яка стоїть у селі і зараз. (У цьому будинку тепер розташовані: їдальня та дошкільний навчальний заклад.) В такому вигляді школа проіснувала аж до 1932 року, коли її було реорганізовано в семирічку. Школа була підпорядкована Дубов'язівському райвно. Перший випуск семикласників припадає на 1936 рік. Мирне життя було перервано війною. Під час Великої Вітчизняної війни з 1941 року по 1943 рік навчання не проводилося. Лише восени 1943 року діти змогли піти до школи. Повоєнні роки - тяжкі часи. Холодно, голодно, ходити до школи немає в чому, писати нічим. Та люди знаходили вихід . Згадує Зубченко Віра Іванівна: «Писали бузиною і тоненькою паличкою, надавимо в пляшечку і носимо з собою її доки не закінчиться. Писали на газетах, де є чиста смужечка, а в 1946 році почало в Землянській школі з'являтися чорнило і пера, тому почали писати ними.» Архівні дані по Землянській школі збереглися не всі , більшість їх згоріла, але вдалося знайти книгу, в якій відмічалась кількість учнів, які ходили до школи з 1948 по 1959 рік. Так у 1948 році в Землянській школі навчалося 441 учень, з роками пішов спад, і у 1959 році вже навчалося 279 учнів, у 1969 році-232 учні, у 1980 році-106 учнів. В 1960 році школу було реорганізовано в 8 -річку. Підпорядковувалась вона Контопському районному відділу народної освіти. Повна назва школи - Землянська восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа. З 1993 року школа іменується загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. За час існування школа зробила більше ста випусків. Велику допомогу у навчанні та вихованні підростаючого покоління надавала шкільна бібліотека. На жаль про бібліотеку і бібліотекарів тих часів нічого не вдалося знайти. А ось починаючи з 1960 року, директором школи був Гончаренко Михайло Миколайович, завучем - Проскура Василь Петрович, а бібліотекарем - Откидач Анастасія Никифорівна. Бібліотека була розміщена в приміщенні старої школи № 2. Фізичний кабінет був поділений на дві частини, в одній була бібліотека, в другій - фізичний кабінет. Всі учні школи і вчителі були читачами бібліотеки. Книжковий фонд налічував до п'яти тисяч примірників. Вчителі при підготовці до уроків та виховних годин використовували багатий матеріал, що був у шкільній бібліотеці. Незабутня книга А.С.Макаренка «Педагогічна поема», ніколи не залежувалася у бібліотеці. Нею цікавилися вчителі, батьки, учні. Діти дуже любили читати книги про війну, про піонерів-героїв. Після Анастасії Никифорівни бібліотекарем працювала Вегера Валентина Кіндратівна, але вже тоді книги розмістили по класних кімнатах. В 1980 році в Землянську школу директором призначено Герасименка Олександра Олександровича. Новий директор розпочав будівництво приміщення нової школи, і восени 1981 навчального року діти і вчителі пішли в новозбудовану школу. Двадцять шість випускників школи різних років випуску стали педагогами . Три з них працюють в рідній школі сьогодні. Директорами школи були: Гончаренко Михайло Миколайович (1947-1965рр.) Бочкун Євдокія Єлисеївна (1965-1969 рр.) Ткаченко Петро Тимофійович (1969-1975 рр.) Герасименко Олександр Олександрович (1980-1983 рр..) Гребенік Галина Миколаївна (1983-1988 рр.) Андрєєва Валентина Григорівна (1988-1989рр.) Авдієнко Олексій Григорович (1989-2001рр.) З 2001 року по даний час директором школи працює енергійна, комунікабельна жінка, «спеціаліст І категорії» Прочухан Людмила Михайлівна. Вона сама навчалася в Землянській школі. Після закінчення в 1991 році Сумського педінституту повернулася в рідну школу вчителем географії та біології. В 2007 році закінчила магістратуру Сумського ДПУ, за спеціальністю «управління навчальним закладом». У 2011 році її нагороджено Грамотою обласного відділу освіти. Закінчив Землянську школу і завуч школи, «спеціаліст І категорії» Філіпов Володимир Федорович, який після навчання на історичному факультеті Сумського педінституту, повернувся у свою школу. Працюючи в школі, Філіпов В.Ф. у 2004 році екстерном закінчив фізико-математичний факультет Сумського ДПУ, а в 2005 році магістратуру Сумського ДПУ за спеціальністю «управління навчальним закладом». У 2003 році його нагороджено Грамотою районного відділу освіти. Зараз в школі навчається 36 учнів та 6 дошкільнят.

Педагогічних працівників -13. Із них: мають вищу освіту - 11, «спеціаліст І категорії» - 4, «спеціаліст II категорії» - 4, «спеціаліст» - 3. середню спеціальну освіту -2.

За допомогою спонсорів, TOB АФ «Довіра» у 2004 році у школі було обладнано комп'ютерний клас. До послуг учнів школи є сучасні комп'ютери та можливість користування мережею Інтернет.

Школа опалюється від власної котельні. У 2007 році її було газифіковано. А в самій школі повністю реконструйовано водяне опалення.

На підставі наказу райво №47 від 16.03.2009 р. з 01.04.2009 р.Землянську загальноосвітню школу І-ІІ ст. реорганізовано на «Землянський НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ».

Фотогалерея

		Ячейка В-1
Ячейка А-2	Ячейка Б-2	Ячейка В-2
Ячейка А-3	Ячейка Б-3	Ячейка В-3

Література

Список використаної літератури

1. Конотопщина: час, події, долі. Науково-популярне видання/Ш. М. Акічев, А. І. Сахно, К.64 Г. І. Стеценко. - Київ: ВД "Фолігрант", 2005. - 232 с.: іл. - Текст укр. 2. Реабілітовані історією. Сумська область. У трьох книгах. Книга перша. - Суми. Видавничо-виробниче підприємство "Мрія-1" TOB, 2005. - 756 с. 3. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Сумська область. - Суми: Собор, 2008. - 920 с: іл. 4. Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник.-Суми: Рекламно-видавниче об'єднання "АС-Медіа", Сумський державний університет, 2003. - 608 с.

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Філіпов Володимир Федорович