С. Кошари

Назва

с. Кошари Конотопської районної ради

Географія

Розташування

Село Кошари розташоване у західній частині Сумської області, в південній частині Конотопського району.Воно знаходиться за 23 км від районного центру і залізничної станції Конотоп на відстані 3,5 км від лівого берега річки Ромен. На відстані 1 км від села розташовані села Андріївське і Нечаївське. По селу протікає пересихаючий струмок з загатами.

Географічні координати населеного пункту: 51°00′49″ пн. ш. 33°13′55″ сх. д.

Клімат

Село Кошари лежить в помірному кліматичному поясі. Тип клімату помірно-континентальний. Середня температура січня -8°-9°, а липня +19,5°. Опадів випадає 550-600 мм на рік.

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Грунти чорноземні, на них вирощують озимину, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою, рапс.

Історія

Новий час

В питанні про вік села Кошари в історичній літературі зустрічаються два суперечливих одне одному твердження. Обидва вони належать одному й тому ж історику досліднику лівобережної Украйни, автору відомої історичної праці «Описание старой Малороссии» Олександру Лазаревському.

В першому з тих тверджень виникнення села Кошари відноситься до кінця першої половини XVII століття, в другому – фактично до початку другої чверті XVIII ст. Для співставлення наведено їx нижче дослівно.

В першому твердженні О. Лазаревського про Кошари говориться : «с. Кошари, в степи, возникло из домиков смотрителей тех овечьих заводов, которые были здесь основаны по распоряжению Петра Великого. При смотрительских домиках слобода стала селиться в первой половине XVII века и назвалась «Кошарами».

Як би там не було, про яке століття річ не йшла б, питання про виникнення села Кошари в першій половині XVII ст.. відпадає, так як ніяких достовірних даних про його існування в ті часи немає. Якщо село Кошари виникло « Із домиков смотрителей» : при овечьих заводах, які були засновані згідно розпорядження Петра І, то це могло бути значно пізніше.

Звернемось до другого твердження в питанні про час виникнення с. Кошари, висловленого О. Лазаревським в його історичній праці «Описание Старой Малороссии». Там про Кошари сказано : «Слобода Кашары в правой стороне от речки Ромна, у протока неимеющего названия 1780, возникли около овечьих сараев названных по малороссийски Кошарами. Овечьи стада были здесь заведены при Меншикове, для чего была отделена значительная часть степи, принадлежавшей селу Дептовке». И дальше : После уничтожения конного завода около хутора остался обширный пустырь, привлекший к себе население, при чем и образовалась слобода, получившая название Кошар.

З наведеного нижче видно, що овечі Кошари, які фактично поклали початок с. Кошари, виникли при О. Меншикову. Відомо що він управляв Батуринською волостю, а в її складі і Самбірським староством, на території якого пізніше виникло село Кошари, 1726 і в 1727 рр. Отже роки 1726 і 1727 були роками, протягом яких на місці сучасних с. Кошар були заведені отари овець, а значить і певні загони для овець – кошари. На час ліквідації кінного заводу, який, як побачимо пізніше, був заснований тут після 1727 р. Рік його ліквідації невідомий, на території сучасного с. Кошари був уже хутір. Пустир навколо цього хутора привернув до себе увагу населення. Перший поселенець поселився тут в 1730 році, ця дата і є роком виникнення с. Кошари.

У 1730 р. в якому в Кошарах поселився перший поселенець вказує фактично на початок заселення, а отже і виникнення села. Відомо, що тим поселенцем був дептівський козак Василь Сайно. А саме прізвище цього поселенця вказує і на місце хутора, який поступово виріс в с. Кошари. Неважко здогадатися, що тим місцем була територія сучасної вулиці Сайноївки (тепер Радянська, нині переіменована). Назва цієї вулиці ще й до цього часу збереглася, яку в селі, проте, чомусь називають не Сайноївка, а Сагноївка. Старожили села називають її найстарішою вулицею в Кошарах. Про те, що Сайноївка найстаріша вулиця села свідчить і кладовище, що розташоване поблизу цієї вулиці. Його вигляд і розташування не залишає сумніву в тому, що воно виникло одноразово з початком заселення вулиці Сайноївки. Тут же поруч проходила тоді і стара дорога, що вела з Дептівки на Бельмасівку.

Очевидно одноразово з заселенням вулиці Сайноївки, якщо ще не раніше, з’явились перші будівлі і на території вулиці Єгарівки (Тепер Радянська). Про це свідчить її назва, яка походить від німецького слова «єгер», що значить солдат особливих стрілецьких (єгерських частин), які поширені були на той час в російській армії. Єгерями називаються також і мисливці рушничного полювання, обов’язки яких полягали у нагляді за дикими тваринами, влаштуванні полювання, муштрі собак. З організацією тут вівчарства, а потім і конярства виникла потреба і в організації охорони та полювання на степових хижаків. Ці обов’язки і були покладені на групу солдатів-стрільців, чи просто мисливців, яких в той час було прийнято називати єгерями. Очевидно не випадково, що по вулиці Єгерівці і до цього часу є багато жителів, які носять прізвища Стрільців.

З сказаного вище видно, що вулиця Єгерівка стала заселятись одноразово з запровадженням на території сучасних Кошар вівчарства і конярства. Отже, Єгерівка є одною з перших, якщо не саме першою, щодо початку заселення вулиць села. Не на багато часу пізніше від перших двох вулиць почала заселятись і вулиця Базар (Тепер Червоноармійська, переіменована у вулицю Миру). Сама назва вказує на те, що на ній відбувались базари. Місцем, де вони збиралися була площа сучасного вигона, повз який вже на той час проходила дорога з Дептівки на Фесівку і далі.

Таким чином, найдавнішими вулицями села є Сайноївка, Єгерівка, Базар, що починали забудовуватися. Центральне положення займала вулиця Сайноївка, яка була тоді ще прямою : від сільського кладовища до базарної площі. Як відгалуження від неї були північний вигін Сайноївки, Єгерівки і Базар, що починали забудовуватися.

Давність цих вулиць підтверджується значно більшою, в порівнянні з іншими вулицями села, глибиною їх доріг та вузькістю самих вулиць. Всі інші вулиці села виникли значно пізніше.

В зв’язку з тим, що село виникло в районі розташування овечих кошар за ним згодом закріпилася назва «слободи» Кошари.

Автор статті(посилання на сторінку користувача)

Харченко Валентина Іванівна