Ярошівський навчально - виховний комплекс Роменської районної ради Сумської області
Зміст
Повна назва навчального закладу
Ярошівський навчально - виховний комплекс Роменської районної ради Сумської області
Адреса навчального закладу
42084, с.Ярошівка Роменського району Сумської області вул.Миру, 10
Історія навчального закладу
Заснування навчального закладу, зміни у статусі, основні події
Ярошівка в післяреформенний період 1861 року мала 600 дворів з населенням більше 3 тис. чоловік, але в селі була загальна безграмотність. Замість прізвища при підпису документів жителі ставили хрестик. Навіть царський чиновник - староста був неписьменний. На кожні сто чоловік читати й писати міг один чоловік. Це, в основному, чоловіки, які повернулися з армії після довгострокової царської служби. Але час вже вимагав грамотних людей. Цьому сприяли реформи в галузі освіти. У 1881 році засновано Ярошівське двохкомплектне початкове народне училище, яке знаходилось в побудованому на кошти сільської громади дубовому приміщенні, покритому соломою. При училищі було 270 кв.сажнів землі і сарай. Училище працювало під патронатом заможного козака Часника Івана Максимовича. Вчителями були:
- священник отець Стефан Фесенко (законоучитель);
- вчителька Тетяна Іванівна Тарасенко;
- помічниця Катерина Іванівна Фесенко.
В 1890 р. в Ярошівці вперше з’явилася школа в пристосованому приміщенні. Створено один клас, де навчалося 30 учнів з заможних сімей. Навчання проводила черниця Мигирин Параска. Наступниками її були псаломщики «дяки» Іван Максимович Симонов, Микола Ерколя. Вивчали буквар, читали псалми латинською мовою. Священник читав Закон Божий. Учні співали релігійні пісні. Панувала в школі «палична» система виховання учнів.
В 1893 році відкривається 3-х класна школа в пристосованому приміщенні, а пізніше церковно-приходська школа для дівчат. Перша знаходилась біля сільської церкви, а друга на території нинішньої шкільної спортивного майданчика. Першими вчителями в 3-х класній школі були Шеманський Іван Степанович, Орбелянов Борис Якович, Максименко та інші. Вчителі були з заможних дворянських сімей. Вчили дітей багатих. Жалування вчителям виплачували місцеві поміщики, купці і церква. Ремонт школи проводився за кошти церкви, батьків та пожертвування благодійних братств.
Проте ці школи не задовольняли потреби в навчанні всіх жителів. Питання про побудову нової школи неодноразово піднімалося місцевим священником Самсоном Михайловським та старостою церкви. Церква достатніх коштів для будівництва нової школи не мала. Тому служителі церкви звернулися за допомогою до Лохвицького земства Полтавської губернії та до Ярошівського товариства, але довго не мали підтримки. Було проведено декілька громадських сходок і вирішено Ярошівському товариству зібрати по 1 руб. 50 коп. з кожного чоловіка (16-річного віку). Церковних грошей було виділено 500 руб. Свої благодійні пожертвування внесло Свято-Макарівське Братство Полтавської Єпархії, місцеві поміщики Кадюжин і Біляков внесли по 50 руб., а також індивідуальні внески місцевих козаків та купців. Завдяки старанню голови Єпархіальної училищної Ради протоерея Ніколая Уралова та земського начальника А.А.Дорошенка техніка Лохвицької земської управи, священника Самсона Михайловського було розпочато будівництво нової типової школи. «Полтавські Єпархіальні відомості» в журналі № 1 від 1 січня 1904 року писали: "...у звіті Свято-Макарівського Братства зазначено, що братством були виділені пожертвування на будівництво школи при Рождественсько-Богородській церкві с. Ярошівки Лохвицького уїзду в сумі 150 руб."
Для будівництва школи запросили російських майстрів. Вибрали найкраще місце в центрі села, поряд з Р-Богородською церквою. Спочатку завезли будівельне дерево сосни й ялини з Андріяшівської залізничної станції. Закупку високоякісної деревини й цегли проводили місцеві купці, які мали зв'язки з російськими губерніями. Керував будівництвом школи інженер, дід якого був французом, полоненим ще в 1812 році. Інженер жив на квартирі біля школи. З ранку до пізнього вечора керував будівельними роботами. Дерев'яна, обтягнута цеглою, вкрита залізом школа була побудована в 1904 році. Школа мала форму букви «П», з кімнатами для директора і вчителів. На відкритті нової школи були присутні земський начальник А.А.Дорошенко, священник Михайловський, вчитель Максименко. Священник у своєму виступі звернувся до працівників школи: «Нова школа повинна процвітати в дусі православному і вчити вірних синів церкві, царю і Вітчизні».
Шкільне приміщення складалося з 4-х просторих класних кімнат, бібліотек, канцелярії для вчителів, жилих кімнат для вчителів. В цьому приміщенні було розташоване народне училище. Після революції 1905 р. в школі працювали вчителі-демократи. Такою вчителькою була Вовк Неля Яківна. Всі свої знання й здібності вона віддавала дітям.
У 1907 році в початковому народному училищі було 2 комплекти учнів – 120 чоловік. Навчалися тільки хлопчики.
У 1908 році в народному училищі навчалося 88 учнів: з козаків – 56, з селян – 32, а в церковно-приходському – 48 учнів. В цьому ж році навчання закінчило 27 учнів. З прилягаючих хуторів до школи ходило 5 учнів.
У 1909 році в училищі навчалося 87 учнів, у 1910 році – 92 учні, у 1911 році – 104 учні.
З 15 листопада 1911 року при початковому народному училищі відкрито третій комплект. Наставником Ярошівського земського початкового народного училища був козак Леонтій Якович Часник, законоучитель – священник отець Сімон Миславський а також вчителі: Неоніла Яківна Горденко, Ольга Гуріївна Трояновська, Ольга Доміанівна Стариченко. В цьому училищі навчалося 28,9 % всіх дітей шкільного віку. Лохвицьким земством для училища було виділено 13 парт. Можливість навчатися ще мали здебільшого діти заможних селян.
Після революції 1917 року в селі був відкритий при школі лікнеп для навчання всіх безграмотних дітей. Учителями були Довженко, Фесенко, Міщенко та інші.
В 1929 році школа перейшла на семирічне навчання, де навчалося більше 300 учнів Ярошівки й сусідніх сіл. Навчання проводилося в дві зміни з наповнюваністю класів 30 - 40 учнів.
В період фашистської окупації 1941 - 1943 рр. школа декілька разів відкривалась і закривалась, навчалось зовсім мало дітей. Навчання велося під наглядом німецького коменданта. За роки війни була розграбована шкільна бібліотека.
Повністю свою роботу 7-річна школа відновила з 1 жовтня 1943 року. Поступово сформувався педагогічний колектив і технічний штат школи. При школі працювала своя бухгалтерія, де бухгалтером була Савченко О.О.
У другій половині 50-х років у школі навчалося 348 учнів, в середньому по 38-43 учнів в класі. Через нестачу приміщень доводилося працювати в дві зміни. Всі приміщення школи мали пічне опалення і до кінця 50 років не було електричного освітлення. Були обладнані лише кабінети хімії і фізики, а другій половині 50 років обладнано майстерню по дереву і металу.
Щорічно педколектив, учні та батьки при підтримці місцевого колгоспу проводили значну роботу по підготовці школи до нового навчального року. Всі роботи по заготовці палива проводилися вручну. Техпрацівники привозили, пиляли, рубали дрова. Практично вони майже цілодобово чергували по школі, щоб до занять у приміщенні було тепло. Крім того на всіх канікулах проводили очистку груб від сажі та їх побілку. Слова вдячності потрібно сказати на адресу невтомних працівників Ольшанської О.М., Івасенко К.К., Шпирко О.П.
З 1947 року директором школи працював Гаврилко П.В. Досить вимогливий і дисциплінований керівник, який на високому рівні підтримував навчально-виховний процес. При його старанній наполегливості в 1968 році було добудовано ще 6 класних кімнат під стиль земської школи.
В 1960 році семирічка переведена на 8-річне навчання. З ініціативи директора школи Коваль Раїси Григорівни, яка працювала на посаді директора з 1983 по 1996 рр., була побудована нова шкільна майстерня.
Директори
КРАЩІ ВЧИТЕЛІ
Відмінники освіти України:
- ВЕДМІДЬ СОФІЯ ІВАНІВНА
- ЗАПОРОЖЕЦЬ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
ПРОФЕСІОНАЛИ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПРАВИ:
- ЯРЕМЕНКО ЛІДІЯ КУЗЬМІВНА
- КАСЯН ОЛЬГА ПАВЛІВНА
- ЦИМБАЛ НІНА МИКОЛАЇВНА
- ЗАПОРОЖЕЦЬ СВІТЛАНА ПЕТРІВНА
Відомі випускники
Земля Ярошівки багата на видатних людей, які закінчили нашу школу. Серед них Гладкий В.Д. – член Спілки письменників України, Лауреат літературної премії ім.Короленка.Видав більше ніж 30 книг (в т.ч. – 2 енциклопедичних словники ,,Стародавній світ” і ,,Слов’янський світ”, загальним тиражем більше 3 мільйонів екземплярів.)
Сотникова С.І – колишня учениці Ярошівської школи, відмінниця навчання. Закінчила Харківський університет іноземних мов, захистила докторську дисертацію. Видала підручники та методичні посібники з німецької мови, робочі зошити та дидактичний матеріал до них.
Запорожець Л.А. – випускниця Ярошівської школи, відмінниця навчання. Закінчила Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка, аспірантуру КНУ. Кандитат географічних наук. Наукову дисертацію захистила на тему «Продовольчий ринок Столичного району України», написала 9 наукових праць.
Випускник нашої школи Симоненко В.І. працює при Дніпропоетровському національному гірничому університеті. Написав багато наукомих праць, серед який ,,Технологія дороблення та рекультивації нерудних кар’єрів”, ,,Новий підхід до оцінки проектних рішень розвитку гірничодобувного комплексу в період переходу до ринкових відносин” та ін.Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора технічних наук за спеціальністю ,,Відкрита розробка родовищ корисних копалин”.
Жура К.Д.- доктор технічних наук, Часник І.О. – заслужений вчитель УРСР, Дейнеко Ф.І – кандидат економічних наук, Ігнатенко В.Ф доктор математичних наук, професор, Касян Г.Г. – заслужений залізничник СРСР, Гаврилко – Ф.П. – полковник авіації, кандидат економічних наук, декан інженерно-економічного факультету Ризького інституту інженерів цивільної авіації та багато інших.
Гаврило Г.І. – завідуючий кафедрою математики Ворошиловградського педінституту, доцент математичних наук.
Близнюк В.З.– Герой Соціалістичної Праці, комбайнер.
Навчальний заклад сьогодні
Нині в школі працює 11 профільних навчальних кабінетів, добре обладнаних наочністю і естетично оформлених. При школі створено музей Бойової Слави та музей народознавства, навчально-виховний процес в школі здійснюється під керівництвом директора школи Запорожця Анатолія Олександровича, вчителя – методиста, відмінника освіти України.
Якісний склад педагогічних працівників школи Педагогічний колектив складається з 10 вчителів:
Із них:
вчитель – методист – 1,
старший вчитель – 2,
вчителів вищої категорії – 5,
вчителів І категорії – 1.,
категорії «спеціаліст» - 4.
Нагороджені знаком «Відмінник освіти України» – 3,
Почесною грамотою Міністерства освіти й науки України – 4.
ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ ПРАЦЮЄ НАД ТАКОЮ ПРОБЛЕМОЮ:
Створення умов для удосконалення уроку як засобу розвитку творчих здібностей учнів.
Основні напрямки роботи
- Формування національно-патріотичної свідомості учнів шляхом відродження героїчного минулого нашого краю.
- Забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей школярів.
- Створення умов для розвитку пізнавальних та індивідуальних здібностей учнів.
У школі налагоджена позакласна і гурткова робота. Здійснюється формування національно – патріотичної свідомості учнів шляхом відродження героїчного минулого нашого краю.
Для поглибленого вивчення предметів історії, української мови та літератури, біології, географії, трудового навчання, образотворчого мистецтва, фізкультури і т.д. працюють гуртки: «Пошук», літературний «Обрії», «Аеробіка», «Умілі руки».
Екологічному виховання сприяє робота біологічного гуртка «Троянда». Ведеться дослідницька робота на пришкільних ділянках. А в обласному конкурсі «На кращу екологічну стежку» школа зайняла перше місце.
З 1983 року під керівництвом вчителя географії Запорожця А.О. в школі створено Музей Бойової і трудової Слави села Ярошівка.
Групою «Пошук» встановлено нові імена 24 воїнів - визволителів, що загинули в роки війни.
Музею Бойової Слави присвоєно звання «Зразковий».
В літературному гуртку розвивають свої творчі здібності юні поети і письменники.
Розвитку фізичних і естетичних смаків сприяє гурток «Аеробіка».
Розвитку трудового виховання сприяє гурток декоративно – прикладного мистецтва «Умілі руки».
Екологічному та естетичному вихованню сприяє робота екологічного гуртка «Троянда» по озелененню класних кімнат та шкільного подвір’я. Проводиться дослідницька селекційна робота.
На базі школи проводяться семінари й конференції з проблем національно-патріотичного виховання школярів засобами краєзнавчо-пошукової роботи.
Нині в навчально – виховному комплексі налічується 44 учні і 14 вихованців дитячого садка.
