Психологія Радченко І.Ю.
Зміст
Інтерактивні практичні заняття
Доброго дня, шановні колеги!
Рада Вас вітати у вікі-просторі на першому занятті з психології!
Ми приступаємо до вивчення теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня", яка буде розглянута на інтерактивних практичних заняттях протягом 8 навчальних годин (4 заняття, одне заняття – два-три питання).
Сьогодні – перше заняття. Текст до питань та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення. Відповіді ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
Дайте, будь ласка, лаконічні відповіді на перші три питання.
1. Виокремте поняття, які на різних етапах онтогенезу (загалом, до народження, після народження, у процесі соціалізації), визначають людину, як представника людського роду [10, с. 18-19].
2. Своїми словами сформулюйте визначення поняття «особистість» [10, с. 19].
3. Як ви вважаєте, чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини [10, с. 21]?
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:41, 24 березня 2015 (EET)
- 1. Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту зародження до природної смерті . Онтогенез людини й інших ссавців можно розділити на кілька періодів. Ембріональний (зародковий) період триває від моменту утворення зиготи до народження дитини. У цей період з однієї клітини формуються всі тканини й системи органів організму. До кінця зародкового періоду закінчується закладка основних ембріональних зачатків тканин і органів і зародок здобуває основні риси, характерні для людини. Період життя людини після народження можна поділити на такі великі частини, як період дитинства (постембріональний). В постембріональному періоді організм веде самостійний спосіб життя, продовжується його ріст, органогенез, гістогенез, ускладнюються різноманітні функції організму тощо. Період статевої зрілості(18-55 р.) Найтривалішим є період статевої зрілості, коли людина досягає найвищого рівня розвитку, реалізації своїх можливостей, самостверджується в усіх сферах, знаходить життєвого супутника, розкривається у сексуальному аспекті. Водночас їй доводиться долати вікові кризи, які позначаються на її особистісному самопочутті, інтимних аспектах життєдіяльності. та період старіння. Період дитинства триває від моменту народження до початку повноцінного функціонування репродуктивної системи. Протягом цього періоду відбувається ріст організму й розвиток його окремих систем, формуються потрібні вміння та навички. Період статевої зрілості триває від моменту початку повноцінного функціонування репродуктивної системи до моменту згасання репродуктивних функцій. Це основний період життя людини. Період старіння триває від моменту втрати репродуктивних функцій до смерті. У цей період людина має менші фізичні можливості, але виконує важливі соціальні функції.
- 2. Особистість — це поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
- 3. Спадкові програми розвитку людини містять детерміновану й змінну частини, які визначають як те загальне, що робить людину людиною, так і те особливе, що робить людей настільки несхожими одне на одного. Детермінована частина програми забезпечує продов¬ження людського роду, а також видові задатки людини як представни¬ка людського роду, в т.ч. задатки мови, трудової діяльності, мислення, прямої ходи. Від батьків до дітей передаються зовнішні ознаки: особ¬ливості складу тіла, колір волосся, очей і шкіри. Жорстко генетично запрограмоване співвідношення в організмі різноманітних білків, визначенні групи крові, резус-фактор. Успадковані фізичні особливості людини визначають видимі й невидимі відмінності людей. За спадковістю людина отримує тип нервової системи (збудження, гальмування, сила перебігу цих процесів). Можуть передаватися нащадкам недоліки нервової діяльності батьків, у тому числі й патологічні, що викликають психічний розлад, хвороби (напр., шизофренію). Спадковий характер мають хвороби крові, цукровий діабет та ін. Генетика виявила більше 1500 спадкових аномалій людини. Негативно впливають на нащадків алкоголізм і наркоманія батьків.
--Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 21:02, 12 квітня 2015 (EEST)
Продовжуємо працювати за темою "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня". Дайте, будь ласка, відповіді на наступні два питання.
4. На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи [10, с. 25, 28]?
5. Назвіть критерії вікової періодизації розвитку особистості та визначте декілька психологічних новоутворень, характерних для підліткового віку [10, с. 28-29].
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:02, 31 березня 2015 (EEST)
- 4. Стихійний шлях – це шлях пошуку власного «Я». Отримавши певний старт від природи, індивід має розвиватися для того, щоб піднятися на вищу ступінь, ніж попереднє покоління. Рушійними силами розвитку психіки є суперечності, які виникають на кожному етапі розвитку людини. Вони зумовлюються виникненням у індивіда нових потреб, змінами взаємин з оточуючими людьми, появою нового статусу в суспільстві. Зовнішні суперечності розгортаються між індивідом та вимогами соціуму, наприклад, очікування батьків конфліктують з бажаннями дитини. Однак, зовнішні суперечності стають рушіями психічного розвитку індивіда тоді, коли трансформуються у внутрішні, стають зоною зіткнення протилежних тенденцій психіки самої людини. Внутрішні суперечності спричинюють активність індивіда, спрямовану на розв'язання цих суперечностей шляхом прогресивних змін психіки та діяльності. Подолання одних суперечностей викликає формування нових.Однією із найбільш типових внутрішніх суперечностей, що в нових формах виникає на кожному етапі психічного розвитку індивіда, є розбіжність між новими потребами (пізнавальними, комунікативними тощо) і старими, вже неефективними способами їх задоволення. Розв'язання цієї суперечності конструктивним чином забезпечує прогресивні зміни психіки через зміну соціального становища, зростання компетентності і вдосконалення діяльності, суттєво сприяє самовираженню і самоствердженню особистості.
Референтна особа - особа, яка є прямим (у разі безпосереднього спілкування) або непрямим об'єктом для порівняння, чи ж зразком для наслідування в процесі формування поглядів чи поведінці окремої людини.
- 5. У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з ін¬шими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідо¬мості особистості (центральне вікове новоутворення). Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік; молодший шкільний вік (з семи до десяти років); середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти); старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості).
Критерії вікової періодизації (характерні для кожного вікового періоду): 1.Соціальна ситуація розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання. 2.Провідна діяльність у її співвідношенні з ін¬шими видами діяльності. 3.Відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідо¬мості особистості (центральне вікове новоутворення). 4.Кризи (криза новонародженого (до 1 міс), криза одного року, криза трьох років, криза семи років, підліткова криза (11-12 років), юнацька криза) Підлітковий (середній шкільний) вік — 4—8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5—9 класи (від 12 до 15 ро¬ків) у хлопчиків. Цей період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат - статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії.
--Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 21:02, 12 квітня 2015 (EEST)
Дякую за відповіді на перші п’ять питань! Зверніть увагу на відповіді до питань: №1, Ви назвали вікову періодизацію розвитку людини в онтогенезі, питання було про інше. Навідне питання: в утробі у матері людину називають - ?, людину після народження, яка знаходиться на біологічному рівні - ?, включену у процес соціалізації - ?;
№3, Ви дали часткову відповідь, зазначивши, як спадковість впливає на задатки; зазначте лаконічно ще про фактори уродженості, та поєднайте - чому саме спадковість та уродженість обумовлюють задатки людини?
№4, дана Вами відповідь не стосується суті заданого питання. Потрібно дати відповідь на питання (виокремлюю суттєві моменти): «На Вашу думку, чому саме стихійний шлях, має найбільший вплив на формування особистості дитини, визначте у цьому процесі роль референтної особи?»
№5, в основному все правильно, єдине уточнення, критеріями вікової періодизації людини є - 1.Соціальна ситуація розвитку, 2. Провідний вид діяльності, 3. Психологічні новоутворення.--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:42, 17 квітня 2015 (EEST)
Продовжуємо заняття, сьогодні, протягом двох пар, ми закінчимо розгляд теми "Психологія особистості: управління процесом розвитку та формування особистості учня" (2 заняття - 4 год, одне заняття - два питання). Дайте, будь ласка, відповіді на останні чотири питання.
6. Дайте короткий опис людини, для якої характерний комплекс «змішування ролей» [10, с. 30-31].
7. Які особистісні тести Ви знаєте (достатньо одного прикладу: назва та що діагностує) [10, с. 76-93]?
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 14:06, 07 квітня 2015 (EEST)
8. Як учитель засобом свого предмету чи організовуючи виховну діяльність може здійснити діагностику відносно соціопсихофізіологічного портрету особистості учня (на прикладі однієї особистісної характеристики) [10, с. 43-44, 47-60, 76-93]?
9. На Вашу думку, чи враховуються зони актуального та найближчого розвитку учнів при організації навчально-виховного процесу на сучасному етапі розвитку освіти (коротко обґрунтуйте свою відповідь) [10, с. 29]?
Доповнення до питань 1,3,4
1.Організм, індивід, особистість
3.Задатки людини - це уроджені, обумовлені іноді генним фондом(спадковістю), а іноді пренатальними умовами потенційні можливості розвитку більшості анатомічних, ряду фізіологічних та деяких психічних властивостей людини. Природний потенціал людини проявляється, перш за все, у формі задатків. Задатки не є готовими психічними властивостями, а лише природними можливостями їх виникнення та розвитку. Вони реалізується лише в умовах людського існування та діяльності за допомогою засобів, створених людством. Досвід людства засвоюється в процесі спілкування, навчання, виховання, діяльності. Поряд із спадковістю до біологічного фактора відносять уродженість. Уродженість – розглядаються умови внутрішньоутробного життя, наслідки родової діяльності матері. Не все, із чим народжується дитина, є спадковим. Деякі її уроджені особливості пов'язані з умовами внутріутробного життя немовляти (здоров'ям матері, впливом лікарських засобів, алкоголю, паління тощо).
4.Найбільший вплив на формування особистості дитини належить стихійному формуванню, бо це об'єктивний, закономірний процес. На референтну особу дитина орієнтується, бере приклад. Референтна особа може бути як позитивною так і негативною. Референтною особою можуть виступати батьки, вчителі, однолітки, відомі діячі, спортивні чи естрадні кумири, літературні герої тощо. Під поняттям особистість у психології розуміють системну соціальну якість, набуту індивідом предметною діяльністю і спілкуванням, та характерний рівень і якість представленості суспільних відносин у індивіді. Особистість існує у середовищі різноманітних характерних для суспільства відносин.
Відповіді на питання:
6.Для комплексу «змішування ролей» характерне поєднання різних соціальних ролей. Наприклад: пыдлыток виконує роль сина (доньки), брата (сестри),учня, члена спортивної команди, товариша, громадянина. Розвивається почуття особистої визначеності. При несприятливих умовах, підліток губиться у ситуаціях рольової поведінки, не знаходить свого місця у соціальному оточенні.
7.Особистісним тестами є методи діагностики, за допомогою яких визначаються різні характеристики особистості. Наприклад: Проективна методика "Неіснуюча тварина", за допомогою якої можна визначити деякі прояви психічного світу особи.
8.Пропонуючи зробити характеристику історичного героя, учень висловлює свою позицію до його вчинків, поведінки, стилю життя. І таким чином підкреслює свої особливі риси характеру, прояв темпераменту. При організації виховної діяльності класний керівник проводить психолого-педагогічний моніторинг, спостереження, діагностування.
9. Зони актуального і найближчого розвитку учнів обов'язково враховуються при організації навчально-виховного процесу. Тому, що, розглядаючи певні життєві ситуації, ми можемо потрапити у "болючу точку" дитини (втрата близьких, конфлікти у сім'ї). Цим самим ми можемо відштовхнути від себе дитину, викликати відразу до предмету. Учитель обов'язково враховує наявний рівень підготовки учня, котрий характеризується тим, які завдання вона може виконати самостійно, а також те, що учень не може дане завдання виконати самостійно, але з чим вона справиться за невеликої допомоги.
--Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 11:13, 19 квітня 2015 (EEST)
До зустрічі на наступних заняттях у вікі-просторі. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 09:35, 17 квітня 2015 (EEST)
Дякую за співпрацю!
Дякую за правильні доповненя до відповідей та відповіді на останні питання! Деякої корекції потребує відповідь на питання № 9. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 10:23, 16 вересня 2015 (EEST)
Індивідуальні заняття
Доброго дня, шановні колеги!
Продовжуємо роботу. Індивідуальне заняття присвячене темі: «Психологічні аспекти гендерної освіти». За одним з напрямків (можете обрати із запропонованих нижче), опишіть гендерні відмінності учнів, що спостерігаються у навчально-виховному процесі та які педагогу потрібно враховувати у своїй професійній діяльності. Визначте умови, які потрібно при цьому створити для хлопчиків та дівчаток. Результати роздумів занесіть до наведеного нижче алгоритму (дуже коротко). Ознайомтесь із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення, можете користуватись розглянутими на лекції дидактичними матеріалами та рекомендованою літературою.
Напрямки (сфери) прояву гендерних особливостей: фізіологічні процеси, фізичний розвиток, розвиток особистості, активність поведінки, діяльність, адаптація до школи, мовлення, мислення, сприйняття, увага, уява, емоції, вихованість, ставлення до оцінки, відношення до правил.
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 11:04, 11 червня 2015 (EEST)
Гендерні особливості учнів
Хлопчики Опис: Хлопчики, як і дівчатка проходять певні етапи фізичного та психологічного розвитку. Людина народжується на світ з генетично закладеними в ній потенційними можливостями стати людиною. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла та мозку. В період раннього дитинства відбувається усвідомлення дитиною ролі хлопчика чи дівчинки, саме у цей час зароджується самосвідомість особистості і від дорослого оточення буде залежати подальше власне усвідомлення дитини як власного «Я». У дошкільному дитинстві як хлопчики так і дівчатка мають основну потребу – брати участь у житті й діяльності дорослих. У цей період чітко вирізняється гендерна приналежність і постає в дитини багато питань стосовно своєї статі. У молодшому шкільному дитинстві хлопчики і дівчатка розпочинають систематичну навчальну діяльність. У цей час дитина усвідомлює своє місце в системі суспільних відносин. У підлітковому віці відбуваються кардинальні фізіологічні, фізичні, психологічні зміни, відбувається якісна перебудова особистості. У 17- 18 років в основному завершується формування юнака та дівчини, відбувається суттєва перебудова особистості, розпочинається вступ у світ дорослих. У хлопчиків та дівчаток багато спільного у поведінці, але багато і відмінного, що і робить кожну стать унікальною. У чоловіків - «тунельний» зір, що пояснює їх здатність чітко і ясно бачити те, що розташоване перед ними. Чоловіки можуть безпомилково визначити, звідки доноситься звук. Хлопчики менш чутливі до дотиків ніж дівчатка. Чутливість шкіри дорослої жінки в десять разів вище чутливості шкіри чоловіка. У чоловіків нюх гірший ніш у дівчаток. Мозок чоловіка на 200-350 г важче жіночого. У чоловічому мозку міститься в середньому на 4 млн більше мозкових клітин. У мозку чоловіка права і ліва півкулі відповідають за різні, чітко визначені функції. На генетичному рівні чоловіки мають більш розвинену праву півкулю, відповідальну за розпізнавання і аналіз зорових і слухових образів, форм і структури предметів, за свідому орієнтацію в просторі, що дозволяє мислити абстрактно, формувати абстрактні поняття. Чоловічі програми поведінки більшою мірою забезпечені «оперативно-практичною» інформацією і налаштовані на досягнення мети, кар'єри, соціального статусу, влади. Жирової тканини в чоловічому тілі тільки 11%. Призначення чоловіка - забезпечити простір і умови для життя. Тому чоловіки агресивні. У їх організмі міститься більше речовин, що викликають гнів. Чоловіки більш схильні до відокремлення. Жінкам легше висловити свої почуття, ніж чоловікам. Чоловічий мозок, на відміну від жіночого, не налаштований на те, щоб помічати деталі й аналізувати візуальні сигнали. Чоловіки перевершують жінок в швидкості і координації рухів, орієнтації в просторі. Юнаки відрізняються підвищеною запальністю. У віці 15-24 років вони в 6 разів частіше потрапляють в колотнечі, нерідко це кінчається смертельним результатом, в 4 рази частіше провокують дорожні пригоди, і гине їх в 3 рази більше, ніж жінок того ж віку. Хлопчики більш схильні до предметно-інструментальної діяльності і легше оволодівають навичками роботи з різними речовинами, інструментами і матеріалами. Хлопчики більш схильні до самостійної дослідницької діяльності, вважаючи за краще вирішувати проблему, а не діяти за шаблоном. Юнаки більше філософствують і віддають перевагу логіці. Хлопчики воліють відкрите суперництво, вирішення спорів у відкритій боротьбі. Хлопчики воліють чіткі однозначні вказівки, дівчатка здатні зрозуміти натяк. Самооцінка більш стійка у хлопчиків, ніж у дівчаток. Хлопці вибудовують більш могутній захист своєї самооцінки. З дошкільного до підліткового віку хлопчики та дівчатка практично не відрізняються за рівнем мотивації стосовно навчання й успішності, домагань щодо оцінок. У дівчаток переважає орієнтація на задачу, у хлопчиків - особистісна орієнтація (на взаємодію з однолітками); орієнтація на взаємодію з дорослими однакова в обох статей. У цілому жодна стать не виявляє більшого інтересу, ніж інша, ані до самої діяльності, ані до нагород і схвалення, що з нею пов'язані. У той же час дівчатка перевершують хлопчиків у прагненні досягнення реальних успіхів у школі протягом усього періоду навчання. Хлопчики демонструють перевагу в таких типах домінантності: агресивної (і стосовно хлопчиків, і стосовно дівчаток), егоїстичної, за формою маккіавеллізму (більш грубого варіанту маніпулювання). Вони роблять більшу кількість спроб домінування над дітьми й дорослими і вважають себе більш домінантною статтю. Домінують вони й у змішаних статевих групах. Хлопчики вимагають більш детальної форми викладу навчального матеріалу, наочності, їм потрібно прожити матеріал в дії. Їм потрібно навчання, засноване в першу чергу на цілісному підході, з опорою на конкретність, життєвість. Вони повинні зрозуміти принцип, сенс, а не вибудовувати цей сенс з деталей. Старший підлітковий та ранній юнацький вік є сприятливим для ґендерного виховання і характеризується: почуттям дорослості, «чуттям статі», суперечністю між необхідністю наслідувати ґендерні стереотипи і бажанням ствердити власні норми і цінності, виникненням потреби спілкуватись з однолітками протилежної статі, необхідністю самовизначення, вибору життєвого і професійного шляху, формуванням світогляду. Навчання з урахуванням гендерних особливостей учнів вимагає відбору такого змісту навчального матеріалу і застосування таких методів і форм навчання, які відповідали б різному типу функціональної асиметрії мозку у сприйнятті інформації дівчатками і хлопчиками, відповідали б запитам і тих, й інших у ставленні до навчальної роботи. Жінки яскравіше сприймають барви світу. Жіночі очі в порівнянні з чоловічими мають велику площу білка, що забезпечує зору більшу можливість сприймати і відправляти сигнали. Жінки здатні охопити поглядом сектор в 45 з усіх боків - зліва, справа, вгорі і внизу. Програми слуху у жінок функціонують краще, ніж у чоловіків, і налаштовані на сприйняття високих частот. Жіночий мозок має здатність класифікувати звуки, Дівчатка в класах можуть виконувати кілька робіт одночасно. З моменту народження дівчатка більш чутливі до дотиків, ніж хлопчики. Чутливість шкіри дорослої жінки в десять разів вище чутливості шкіри чоловіки. Жінка може протестувати стан імунної системи чоловіка протягом трьох секунд після зустрічі з ним. Її ніс визначає наявність феромонів (статевих гормонів) і особливий чоловічий запах. Ступінь розумової обдарованості у жінок приблизно на 3% вище, ніж у чоловіків. У жінок різниця між півкулями виражена не так однозначно, їх функції менш диференційовані. У жінок краще відбувається синтез інформації. Жінки наділені тонкою інтуїцією. На генетичному рівні жінки мають більш розвинену ліву півкулю, що відповідає за образне сприйняття, що забезпечує регуляцію мови, письма, рахунку, інтуїтивного мислення.У програмі поведінки жінки більше місця відводиться родовій, «консервативній» пам'яті, домівці, спілкуванню, гармонії в родині. Жінка запрограмована на продовження роду. Цим пояснюється те, що жирової тканини в ній - 23%. Продовженню роду в житті жінки підпорядковано все. Тому вони спокійніше реагують на стреси, виділяють менше адреналіну, і тиск у них не скаче так різко, як у чоловіків. Жінки і більш чутливі до болю, і більш терплячі. У жінок яскравіше виражена соціальна орієнтація. Жінкам легше висловити свої почуття, ніж чоловікам.У жінок більш спритні руки, вище швидкість сприйняття, рахунку, пам'яті, швидкість мови. Дівчатка-школярки задають втричі більше питань, ніж хлопчики, люблять супроводжувати свою промову оборотами «не так?», «Хіба не так?" Дівчатка ростуть швидше за хлопчиків. Їх зростання припиняється зазвичай після першої менструації, хлопчики ростуть до 18 років. Дівчатка віддають перевагу працювати з вербальною (словесною) інформацією, досягаючи при цьому більш високих результатів, ніж хлопчики. Дівчатка віддають перевагу готовим алгоритмам, табличним способам отримання результату. Дівчата схильні до підступності, воліючи хитру і приховану боротьбу. Дівчаткам зазвичай простіше зрозуміти схему, алгоритм. Вони краще орієнтуються у правилах, здатні розділити ціле на частини. Вчені радять учителям діяти за принципом: дівчинці повтори, хлопчика підбадьор. Важливим компонентом гендерної соціалізації особисості є ґендерна освіта, яка включає в себе систематичне навчання, просвіту (пропаганду і поширення ґендерних знань і ґендерної культури, стимулювання ґендерної самоосвіти). Метою ґендерного виховання є «ґендерна вихованість», яка включає когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти. Когнітивний компонент спрямований на формування уявлень про: себе як представника певної статі; зміст ґендерних ролей; усвідомлення ролей і функцій ґендерних стереотипів; те, що зміст сучасних ґендерних ролей ширший, ніж той, що випливає з біологічних відмінностей; чоловіки і жінки мають незначні психологічні відмінності, причому внутрішньостатеві відмінності переважають міжстатеві. Емоційно-ціннісний компонент включає усвідомлення «переваг та недоліків» статі, ціннісних орієнтацій, потреб та мотивів, які пов’язані з моральним розвитком особистості, зокрема: формування позитивного ставлення до власної статі та повагу до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб різної статі; акцент на загальнолюдські цінності; орієнтацію на партнерські взаємини та егалітарний шлюб. Поведінковий компонент включає засвоєння моделей ґендерних ролей і реалізацію їх у житті, що знаходить вираження у: спільній діяльності на засадах ґендерної рівності, взаємоповаги, взаємозамінності; включенні в нетипові для статі види діяльності; відсутності в поведінці проявів неповаги до іншої статі, зокрема у спілкуванні.Метою ґендерного навчання та виховання школярів має стати не лише формування правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин між статями, а й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності. Виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого характеру, вона має орієнтуватися на особливості, можливості та потреби кожної конкретної учениці чи учня. Специфіка ґендерного навчання та виховання полягає в тому, що людина як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота. Це означає, що в процесі формування гендерної культури школярів можуть бути використані будь-які види діяльності: праця, спілкування, заняття, гра, що сприятимуть формуванню ґендерної культури, якщо педагоги беруть до уваги характер відмінностей між учнями, враховують вікові особливості учнів. Для того, щоб розв’язати суперечності, які трапляються у шкільному житті, педагог не має забувати про те, що, насамперед, він сам є яскравим прикладом у виконанні тих ролей, які він виконує на даний момент. Тому вчителеві необхідно пам’ятати самому і допомогти дитині в оволодінні змістом соціально-статевої ролі людини. Якщо в роботі з дітьми педагогу вдасться звернути увагу на ці статеві відмінності і особливості, то йому буде легше впливати на формування особистості чоловіка і особистості жінки.
--З повагою, Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 20:21, 13 вересня 2015 (EEST)
Дякую за розгорнуту відповідь та цікаві міркування! Достатньо було розглянути один напрямок (одну сферу) гендерного розвитку. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 10:28, 16 вересня 2015 (EEST)
Консультації
Шановні колеги!
Згідно навчально-тематичного плану Ви маєте можливість отримати консультацію з навчальної дисципліни «Психологія» відносно теми «Тестування як психолого-педагогічний засіб оцінювання якості навчальних досягнень учнів». Готова надати її Вам за телефоном чи на сторінках обговорення. Попередньо прошу ознайомитись із матеріалами розташованими на моїй сторінці обговорення та інформацією, дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. У мене буде можливість дати відповідь кожному з Вас на одне питання. Телефонуйте чи залишайте Ваше запитання на цій сторінці. --З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 4 червня 2015 (EEST)
Тематичні дискусії (Інтернет-семінари)
Доброго дня, колеги!
Запрошую Вас розглянути тему "Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми".
Вивчаємо джерела
Пропоную звернутись до інформації та літературних джерел запропонованих до розгляду при вивченні даної теми на моїй сторінці обговорення, можете користуватись рекомендованою літературою та розглянутими на лекції дидактичними матеріалами.
Обговорюємо
Пропоную винести на дискусію обговорення характеристик (якостей, рис тощо) обдарованих учнів. Прошу кожного з Вас запропонувати по 1-2 характеристики, що визначає обдарованість до навчального предмету «історія». Таким чином, наприкінці дискусії ми сформулюємо алгоритм вияву обдарованих учнів.
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:36, 7 травня 2015 (EEST)
Моя відповідь:
1.Високої пізнавальної активності й допитливості 2.Розвиток логічного мислення та уяви; 3.Володіння основними компонентами уміння вчитися 4.Креативність
--Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 17:39, 12 червня 2015 (EEST)
Дякую, пропозиції до алгоритму приймаються!--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 09:34, 19 червня 2015 (EEST)
Проведення та перевірка модульного контролю
Доброго дня, шановні колеги!
Модульний контроль з психології буде здійснюватися на основі узагальнення інформації про методи, які доцільно використовувати в професійній діяльності при організації навчально-виховного процесу при вивченні та формуванні педагогами особистості учня, розвитку його обдарованості та здатності до навчання, урахуванні гендерних особливостей, використанні методу тестування (таким чином відбудеться закріплення інформацію, до якої зверталися на попередніх заняттях).
Дайте лаконічне психолого-педагогічне обґрунтування одній техніці проведення тренінгового заняття за таким алгоритмом: назва інтерактивного метода, опис, аналіз доцільності його використання за зазначеними вище напрямками (1-2 речення). Текст до завдання та рекомендована література розташовані на моїй сторінці обговорення, можете користуватись інформацією та дидактичними матеріалами розглянутими на лекційних заняттях. Відповіді Ви розташовуєте на своїй сторінці обговорення (не забувайте за свій підпис під ними).
--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 12:33, 20 травня 2015 (EEST)
МОЯ ВІДПОВІДЬ Назва інтерактивного метода: Коло ідей Опис: «Коло ідей» - оперативний метод розв'язання проблеми, коли представники від групп (після того, як проведено обговорення в малих групах) висловлюють точку зору, позицію групи по певному дискусійному питанню, що задано для обговорення, йде дискусія після того, як вислухають всі точки зору. Під час обговорення теми на дошці фіксується список зазначених ідей.Коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутися до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи. Аналіз доцільності його використання:Успіх кола ідей залежить від психологічної атмосфери і активності обговорення, тому роль ведучого в колі ідей - підтримувати активність учасників, почерговість висловлювань, толерантність. Усі відповіді слід «збирати» в колі по черзі до тих пір, поки вони не вичерпаються. Цей метод дає можливість обмінятися результатом своєї роботи по визначеній темі. "Коло ідей" орієнтоване на формування вмінь працювати в команді, обґрунтовувати власну думку.
--З повагою, Радченко Ірина Юріївна (обговорення) 20:21, 13 вересня 2015 (EEST)
Дякую за правильну відповідь!--З повагою, Сидоренко Ірина Валеріївна (обговорення) 10:30, 16 вересня 2015 (EEST)
